Зигмунт Милошевский - Безцінний

— Ну добре, пане автогонщику! — прокричав Ґмітрук, намагаючись пересилити вітер. — Тепер ти повинен стати до них боком як військовий галеон, щоб я зміг видати залп.

Не пан автогонщик, а пан дрифтер, подумав Кароль, спостерігаючи у дзеркало за фарами, що наближалися. Пригальмував, повернув кермо праворуч, обережно додав газу, щоб зменшити зчеплення, й одразу ж крутнув кермо у зворотний бік, від чого автомобіль почав плавно сунути боком.

— Є! — крикнув мимовільно, бо такий дрифт, незважаючи на чисельні спроби, раніше йому ніколи не вдавався.

Ідеальний маневр виставив Ґмітрукові водія квадроцикла як на стрільбищі. SIG тричі кашлянув, скидаючи вбраного в чорне водія назад. Звільнений від водія транспорт різко повернув і зник у темряві. Анатоль збирався використати позицію, щоб розправитися з другим, аж тут Феррарі зненацька підскочило на крижаній нерівності. Анатоль врізався в раму вікна, але напевно все одно зміг би втримати пістолет, якби не отримана в Татрах рана. Вдарившись якраз пропаленим місцем, він скрикнув і послабив хватку. SIG упав на лід, відскочив і тільки його й бачили.

Цієї ж миті черга, випущена останнім суперником, рознесла заднє вікно їхнього сімейного комбі.

Ситуація була гірше нікуди.

Стефен Брайтвайзер ніколи не замислювався про те, що походить з НДР. Звісно, він народився в НДР і виховувався на Рюгені (теж НДР), там ходив до школи та ліцею й був свято переконаний, що в цілому світі про те, що запалилося зелене світло, сповіщає чоловічок у капелюсі. Технічну освіту Стефен здобув у Східному Берліні. Тобто вони казали просто Берлін, цей Берлін, то по другий бік муру додавали прикметник «східний». Не лише до Берліна, а й узагалі до всього за Ельбою, слово «схід» перестало бути нейтральним позначенням напрямку на карті. Воно стало синонімом біди, простуватої вроди, простуватого смаку й вусів, поєднаних із кретинською гривкою, — а що він може вдіяти, коли всі тоді так ходили. Якщо в Німеччині хотіли когось образити, висловити безкінечну зневагу й відзначити, що заради спільного добра треба заборонити його існування й покласти йому кінець через евтаназію, оскільки для аборту вже запізно, вживали слово «східний», або ж ossi.

Та коли за місяць до двадцятої річниці шлюбу Стефен Брайтвайзер стояв на порозі улюбленого ресторану в Сасснітці, де замовляв вечерю з кожної важливої нагоди, відчув себе ендеерівцем. Бідним, закомплексованим, нудним, позбавленим фантазії ossi.

Вирішив, що цього разу буде інакше. Що річниця буде романтичною, іншою, фантастичною, що освіжать свій зв’язок і матимуть що згадувати у наступні двадцять років подружнього життя.

І тепер дивився з гордістю на свою дружину Анну-Катерін, яка лежала на величезному ліжку в їхньому номері, попивала шампанське, була в захваті й навіть не підозрювала, що це ще не кінець несподіванок.

— Це для тебе. Щасливих наступних двадцяти років, кохана, — сказав, вручаючи їй подарунок.

Презент виглядав як елегантна чорнильна ручка, це був видовжений плаский пенал.

— Ой, Стефене, ти неймовірний! — Анна-Катерін всілася по-турецькому на ліжку, що виглядало смішно у поєднанні з вечірньою сукнею, й енергійно розпакувала презент.

Зі здивованим виразом обличчя витягнула з відкритої коробочки кілька невеличких хромових кульок, з’єднаних чорною ниткою. На кінці нитки гойдався тримач у формі кільця.

— Що це? — врешті запитала.

— Це кульки гейші, — відповів гордо.

— Кульки гейші?

— Так, найновіший ліжковий хіт, жінки від цього шаленіють. На кожній кульці могло б бути написано «оргазм гарантовано». Оргазм гарантовано. Непогано звучить після двадцяти років, чи не так?

— Оргазм? — Анна-Катерін дивилася на кульки, що гойдалися, і мала вигляд пацієнтки на сеансі гіпнотерапії. — Тобто, що… — Показала пальцем між свої ноги.

Стефен урочисто покивав головою.

— Ще раз, щоб усе було ясно. Ти хочеш, щоб я засунула собі в піхву кілька сталевих кульок, з’єднаних шнурком, так?

— Не обов’язково має бути в піхві.

— А де?

— Ну знаєш. Взагалі-то я думав, що в піхві залишиться трохи місця на щось інше, розумієш?

— То я маю засадити це собі в дупу?

— Усі жінки нині так роблять. Потім їх витягнемо, й оргазм гарантований.

У Анни-Катерін очі стали круглі, як ілюмінатори на прогулянковому катері.

— У мене буде оргазм, коли ти витягнеш з моєї дупи жменю сталевих кульок? Що ж, напевно буду дуже задоволена, що їх там уже немає, — але одразу оргазм?