Олексій Кононенко - Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми

– Ні. Але дружина читає, теща читає…

Дружина розмовляє по телефону, кладе слухавку і каже сама до себе:

– Здається, моя мама вже наполовину зійшла з розуму…

Чоловік не відриваючись від газети:

– А-а-а… Значить, вже трохи краще…

– Уявляєш, у всіх на весіллях крадуть наречених, а у мене вкрали тещу!

– Ну!?

– Більше дорогих подарунків не було.

Теща приїхала в гості… Зять кличе сина:

– Пам'ятаєш, ти просив минулого року бубон, а в цьому році хотів дудку? Так ось, завтра ми купимо і бубон, і дудку!

Жінка під час пожежі отримала страшні опіки. Шкіру для пересадки, звичайно, брали у чоловіка. На обличчя – найніжнішу, із гепи. Жінка трохи оклигала, роздивилася на себе у дзеркало і до чоловіка:

– Любий! Я навіть не знаю, як тобі дякувати!

– Не варто, люба. Найкраща для мене подяка – бачити, як твоя ненька цілує тебе в щічку!

Теща замріяно розповідає зятю про своє минуле:

– Коли я була молодою – я була дурненькою, наївною і навіть негарною…

– Мамо, ви прекрасно збереглися.

– Алло! Швидка допомога?!

– Ні! Ви помилились!

– А-а-а! Вибачте, будь ласка!

– Нічого, буває!

– Ні, ні, правда, вибачте! Розумієте, у мене теща помирає, кожна секунда на вагу золота, отож, поспішаючи, мабуть, і помилився. Але ж ви не ображаєтесь? Правда-правда? Ні, мабуть-таки, ображаєтесь? У вас голос якийсь пригнічений… Ні? Чесно ні? Чесно-пречесно?! Ну, добре. До побачення. Ще раз вибачте. Не ображайтесь…

Теща запитує у зятя:

– Що це у вас в каструлі було таке чорне, ледве відмила?

– Де? А… Це так… Тефлонове покриття.

На прийомі у психіатра.

– Лікарю, я кожної ночі бачу один і той же жахливий сон: мою тещу з крокодилом на повідку. Ви тільки уявіть собі ці хижі гострі зуби, холодні ненависні очі!..

– Це дійсно жахливо!

– Чекайте, я вам ще про крокодила не розказав!

– Чому ви так сумуєте?

– Я вже рік не бачила свого зятя!

– Заспокойтеся! Що ж ви тільки про себе й думаєте? Адже це був найщасливіший рік його життя!

У коридорі лікарні, поруч з операційною, нервово тупцює чоловік. Через дві години з операційної виходить втомлений хірург:

– У мене для вас погана новина… Я нічого не міг зробити… Ваша мати…

Чоловік перебиває:

– Теща!

Хірург:

– У мене для вас гарна новина…

– Завтра до нас приїде моя мама!

Мовчання…

– Ненадовго, лише на пару тижнів.

Мовчання…

– Ти чув, що я сказала?

Мовчання…

– От і добре. Я знала, що ти не будеш сердитися…

Зітхання…

– І не треба на мене кричати!

Теща до зятя:

– Пора за розум братися, не все пити…

Зять:

– Треба й похмелятися!

Теща:

– А з похмілля…

Зять:

– Знову на весілля!

Два приятелі зустрічаються у ветлікарні.

– Що сталося з твоїм псом?

– Та ось, тещу вкусив.

– Ти що, усипляти його зібрався?

– Ні! Просто зроблю собаці прививку від сказу.

Зять лестить тещі літнього віку, яка приміряє капелюшок з пером:

– Це перо на капелюсі робить вас молодшою на десять років!

– Ти так і хочеш на мені зекономити! Ладен одне лиш перо купити…

Хоронять якогось чоловіка. Перехожий запитує:

– Від чого помер?

– А читай написи на вінках: «Від вірної дружини», «Від любимої тещі»…

Теща до зятя:

– Синку! Що ж це ти по господарству нічого не робиш? Дах протікає, тин повалився…

Зять:

– А воно моє? Воно мені треба?

Теща переписала будинок на зятя, а той як не робив, так і не робить нічого.

– Синку, що ж ти знову нічого не робиш?

Я ж все на тебе записала.

– Чого ти носа сунеш? Воно твоє? Воно тобі треба?

Зять:

– Мамо, я дарую вам автомобіль.

– Прекрасно! Тільки знай: без тебе я на ньому не їздитиму!

Дід з бабцею гуляють парком.

– Пам'ятаєш, – каже стара, – саме на цьому місці сорок років тому ми зустрілися вперше…

– Пам'ятаю, пам'ятаю… А он на нашій лавці знову чекає якийсь дурень…

Зять:

– Мамо, Зіночка просила передати вам один поцілунок!

– Брешеш!

– Чому?

– Вона не скупа, ніколи одного поцілунку не передає!

– Я чув, що ви залишаєте наше місто і ідете до свого зятя? Дуже, дуже шкода!

– Кого ви жалієте: місто… чи мого зятя?

Теща дає двом зятям по пиріжкові, а синові нічого не дає, та й каже:

– Хлопці, то поділіться ж із моїм сином. Маєте по одному пиріжкові, дайте йому по половинці.

Теща:

– Я бачила сон, наче мене повісили…

Зять:

– Ну-у!!!

– Не дуже радій. Мотузка обірвалась, і я прокинулась.

– Уяви собі, яка рідкісна людина мій зять: ніколи і нічого від мене не вимагає.