Олексій Кононенко - Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми

– Що ти робиш?! Облиш жінку!

– Це моя теща.

– Диви, вона ще й пручається!

– Ми в цьому році по одній путівці всією сім'єю відпочили!

– Як то?

– А тещу відправили в санаторій.

Горить будинок. Усі метушаться, гасять. Прибігає господар:

– А вилийте на мене відро води!

Вилили, побіг в дім. Через деякий час вискочив:

– Відро води на мене!

Знову побіг в дім. Вибігає, одяг димиться:

– Ще лийте воду на мене!

– Куди вже? Дах он зараз впаде, речей не врятуєш, сам загинеш!

– Які речі! Там моя теща, а я її перевертаю…

– Щоб моя доня займалась музикою, я подарував їй скрипку. Але, на жаль, це не дало результатів…

– Те ж саме було у мене з тещею, коли я подарував їй дорожню валізу.

Генерал дав наказ збирати гриби, вишикував полк і спрямував у ліс. Раптом із-за кущів голос:

– Товаришу генерал, а мухомори збирати?

– Збирати!

– Так вони ж отруйні!

– Сказано брати! Тещі все одно, що жерти…

Зять зіштовхує наче ненароком тещу з балкона, перехиляється через поручні і кричить:

– Мамо, ви куди?!

– Вчора у мене захворіла дружина, а сьогодні приїхала її мати, щоб доглядати за нею.

– Так… Біда одна не ходить, іншу за собою водить.

Лежить зять на канапі, аж тут до кімнати заходить теща з віником.

– Мамо, ви прибрати чи політати?

Мати говорить доні:

– Коли ж це ти, дівчинко, заміж вийдеш? Мені так не подобається твій Іван, що не можу діждатися, коли вже стану його тещею!

Біля церкви перед вінчанням мати нареченої підходить до жениха, обіймає його і каже:

– Віднині ти маєш не тільки тещу, але і друга…

За хвилину підходить батько нареченої, плеще жениха по плечах:

– З таким «другом» і ворогів не треба!

Чоловік уночі раптом закричав.

– Що з тобою? – запитує дружина.

– Та… відьма приснилася.

– На кого ж вона схожа?

– Та… обличчям на тебе, а ніс – як у твоєї матері…

Теща пригощає сина і зятя:

– Їж, їж, синку, і ти, зятю, смакуй.

Почав зять їсти, а син йому:

– Тебе ж тільки посмакувати припросили, а ти вже їси на весь дух!

Зять захотів поставити могильний пам'ятник своїй тещі. В бюро ритуальних послуг він запитує щось пристойне, але недороге.

– Є одна плита, але на ній вже викарбуване інше ім'я.

– Нічого, моя теща не вміла читати.

Чоловік підходить до міліціонера:

– Заберіть мене, інакше я уб'ю свою тещу!

– А ти убий і мою, а я тобі допоможу, щоб ти менше сидів…

Пішов чоловік до прокурора:

– Заберіть мене, інакше уб'ю свою тещу!

– Убий і мою – менше сидітимеш…

Іде суд. Суддя оголошує вирок:

– За убивство трьох жінок громадянин Іваненко позбавляється волі на шість місяців!

Потім суддя повертається до підсудного:

– А якби й мою убив – звільнили б у залі суду…

Літню жінку добре поганяв пес. Господар виправдовується перед нею:

– Мій боксер дуже милий пес, нікого ніколи не чіпає… Але у вас такі ж парфуми, як у моєї тещі!

Надокучила чоловікові сварлива теща, узяв він простирадло, розрізав посередині, розсунув стіл, накрив тим простирадлом, заліз під стіл, висунув голову в розріз, навкруг шиї намастив курячою кров'ю, язик висолопив і чекає. Заходить теща. Побачила відрізану голову зятя на столі і давай побиватися. А чоловік тим часом вирячив очі на неї та: «Гав!» У тещі миттєвий серцевий напад. Чоловік пояснює в міліції:

– Вона на мене все життя гавкала, а я на неї всього тільки один раз…

Судять боксера за побиття жінки. Суддя:

– Ну от скажіть, підсудний, за що ви побили жінку?

– Яку жінку, це ж моя теща!

– А хіба теща не жінка?

– Взагалі-то, жінка…

– Розкажіть суду, як все сталося?

– Ну, значить, прийшов я, значить, додому. Іду на, цей, на кухню, поїсти, значить. Там теща – жу-жу-жу, жу-жу-жу… А я їм, значить. А теща – жу-жу-жу, жу-жу-жу – все ближче… І тут вона відкрилась!

По вулиці йде брудний чоловічок – все обличчя в сажі. Брудний, але задоволений.

– Ти де так забруднився? – запитують його біля пивного бару.

– Та… я… паровоз цілував…

– Ти що, здурів?

– Та ні! Тещу додому відправив!

На базарі бабця продає яблука. Біля клунка лежить картонка, на якій великими буквами написано «Яблука чорнобильські». Підходить міліціонер:

– Хто ж їх у тебе візьме, село?! Навіщо той напис?

– Хто візьме? Беруть, синку, ще й як беруть! Хто для свекрухи, хто для тещі…

Жінка подає на пошті бланк телеграми: «Вітаю Люсю внуків Настю Ваню святом».