Олексій Кононенко - Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми

– Та протри свої баньки! Хіба ж то людина? То ж моя теща!

Іде зять-приймак понад хатою і зачепився за кут.

– А щоб ти згоріла! – штурхає хату ногою.

– Ти їй хазяїн, що ти її клянеш?! – шипить на нього теща.

Наступила корова зятеві на ногу.

– А щоб тебе чорти забрали! – лається чоловік.

– Ти їй хазяїн, що чортам віддаєш? – піниться теща.

– Ох і теща у мене, молода, гарна, весела, так і хочеться обняти! – жартує зять.

– Ти хазяїн, що хочеш, те й роби.

– Мамо, позичте трохи грошей, машину куплю! – просить зять.

– Вгадай, що таке – один попереду, а чотири позаду?

– Не знаю…

Теща показує дулю:

– Ось тобі гроші!

Зять якось заробив тих грошей і купив машину. Приходить теща:

– Синку, підвези на базар.

– А вгадайте, мамо, що таке – два попереду, а вісім позаду?…

Ходить чоловік по базару, вибирає порося. Пригледів гарненького кабанчика, змовилися з продавцем, сторгувалися, вже й гроші дістав і питає:

– А звідки ви?

– З Гусівки.

– Е, чоловіче, не візьму я у вас кабанчика!

– Чому?!

– У мене теща з Гусівки!

Зупинилася у Леоніда машина. Ніяк не іде. Він особливо не розбирається, спиняє зустрічні авто, просить допомоги. Один водій спинився, подивився:

– Наче все в порядку… Може у тебе який секрет є?

– Немає.

– Тоді не знаю…

Другий спинився. Подивився. Теж про секрет запитав. Третій довго дивився, крутив щось…

– Слухай, хлопче, усе тут на місці. Може у тебе який секрет є?

– Дався вам той секрет! Є! Є у мене секрет! Ну, люблю я свою тещу! Люблю! Але при чому тут машина?!

Приходить Опанас до Микити в гості і бачить у кутку порваний баян.

– Що? Теща померла?!

– Моя теща кинула курити!

– Як то?

– Я перестав їй давати гроші на сигарети. Зрозумів, що крапля нікотину не може вбити таку кобилу!

– Тату, розкажи казку!

– Жив-був, синку, у одного дяді злий пес, і звали його… Теща!

Сидять Абрам і Мойша в літаку поруч. Увесь переліт мовчать. Вже літак на посадку. Мойша важко так зітхнув. Абрам:

– А ви думаєте, у мене немає тещі?

Тато привів сина у дельфінарій, показує, розказує:

– Он – тато-дельфін, он – мама-дельфін, а між ними – синок-дельфін. Зрозумів?

– Ні.

Тато знову пояснює. Син знову:

– Не зрозумів.

– Що ти не зрозумів?

– А де баба Галя?

Чоловік повертається з відрядження і бачить на воротах табличку: «Обережно! Злий пес!» Нишком заходить, відкликає дружину:

– Твоя мама до нас надовго?

– Ти звідки, Семене? Увесь в синцях, в подряпинах…

– А… Тещу хоронив.

– А чому ж побитий?

– Та… пручалася…

У далекій Америці судять Білла за побиття тещі. Суддя:

– На вас накладається штраф 1007 доларів!

– Дивна якась цифра! Чому не 1000 доларів?

– 1000 доларів – штраф за рукоприкладство, 7 доларів – місцевий податок на розваги.

В аптеці:

– Та зрозумійте ж ви, врешті-решт, щоб купити миш'як, фотографії вашої тещі не досить, треба рецепт!

Теща так допекла зятя – хоч вовком вий. Якось він увечері:

– Мамо, у Києві збирають з'їзд приймаків. Мене обрали делегатом! – сам не знає, звідки те придумав.

А теща:

– Треба їхати! – і дала грошей.

Три дні погуляв з хлопцями, являється додому.

– Що там на з'їзді рішили? – зразу ж взялася за нього теща.

– По-перше, – мудрує зять, – назва «приймак» відміняється, вводиться термін «зачуха» – завідуючий чужим хазяйством.

– Нормальне рішення, – погоджується теща, – а ще що?

– Тещиного кота називати не на «ви», а на «ти»…

– Може бути, – киває теща.

– Приймак стає повним господарем не через десять років, а через п'ять…

– І через десять навряд! – показує дулю теща.

– А ще…

– Ну, ну!

– Вирішили: зять один день любить жінку, а другий – тещу!

– Не може того бути! – втручається жінка.

– Мовчи, дочко! – перебиває теща. – Як з'їзд вирішив, так уже й буде!

Сидить зять біля тещиної хати. Сусід запитує:

– А де ваші?

– Пішли до наших.

– А ти що ж?

– А я ж не їхній…

Майбутній зять – тещі:

– Ваша донька хоче стати моєю дружиною.

– Ти сам винен! Навіщо ходив до нас щовечора?

– Нехай уже моя жінка, – каже зять тещі, – молода, дурна. То ж ви, мамо, хоч не будьте такою!

– Якою?!

– Молодою…

Йде весілля. Жених і наречена вирішують, куди поїдуть у весільну подорож. Майбутня дружина:

– На море поїдемо поїздом.

– Ні, полетимо, – майбутній чоловік беззаперечно.