Олексій Кононенко - Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми

Прапорщик Сидорчук:

– Не рий яму іншому, щоб він не використав її проти тебе як окоп!

– Слухай, майоре, а чим тебе жінка годує, що ти такий повний?

– Нічим не годує! З голоду пухну!

Прапорщик Сидорчук:

– З усіх родичів моєї жінки більше всіх мені подобаюсь я.

Офіцер перевіряє варту:

– Вартовий, пост ніхто не порушував?

– Приходила молодиця…

– Ну, ти звичайно її ігнорував?

– Так… Двічі…

Прапорщик Сидорчук:

– Щоб носки носилися вдвічі довше, треба їх на ніч знімати.

Прапорщик Сидорчук:

– Не видавай бажану за дійсну!

– Ти в інститут вже поступив?

– Ні. Та й навіщо? У мене плоскостопість.

Прапорщик Сидорчук:

– З ранку трясуться руки на похмілля. Почав застібати сорочку – відлетіли ґудзики. Взявся за портфель – відпала ручка. Боюся в туалет іти…

Двадцять вантажників за ціною одного! Звертатися до в/ч 11055, запитати прапорщика Розгоненка.

Офіцер проводить із солдатами заняття по дисциплінарному статуту.

– Рядовий Ковбасенко, що ви повинні робити, якщо офіцер, прапорщик або сержант вчинять з вами несправедливо?

– Мовчати.

– Чому? Ви ж можете подати рапорт.

– Так.

– І що буде після того, коли ви поскаржитесь?

– Мене покарають.

Студент періодично запізнюється на лекції. Професор роздратовано запитує:

– Ви служили в армії?

– Так.

– І що вам казав старшина, коли ви запізнювались на шикування?

– Бажаю здоров'я, товаришу лейтенант!

В одній з військових частин йде гра «Останній солдат». Правила: за кого проголосує більшість, той іде додому раніше терміну. По казармі бігає солдатик, метушиться, до всіх чіпляється:

– Хлопці, проголосуйте за мене. У мене мама хвора, мене дівчина чекає… Я вам п'ять, ні, десять ящиків горілки поставлю. Товаришу майор, я вам двісті баксів дам! Проголосуйте! Будь ласочка!

Майор:

– Рядовий Сидоренко, не вийде… У тебе захисний тотем… Ще цілих п'ять діб гауптвахти!

Прапорщик прокидається вранці добряче на похмілля, дивиться в дзеркало:

– Все, хана, на роботу йти нікому!..

Дві доби, виконуючи наказ полковника Розумного, батальйон шукав вітер в полі.

Зі стапелів Новопристаньського суднобудівного заводу зійшло нове військове судно «Богатирі» водовміщенням 80 тисяч тонн. Окрім 80 тисяч тонн води судно може прийняти на борт екіпаж у кількості 15 чоловік та двох перевіряючих, вага яких у сумі не повинна перевищувати 145 кг.

– Товаришу майоре, як поживає ваша дружина?

– Прапорщик, твою дивізію! Я – вдівець!

– Боже! Я забув! Я хотів запитати, як поживає ваша вдова?

Полковник викликає лейтенанта до себе в кабінет. Той кидає усі справи, летить з усіх ніг. Залітає захеканий. Полковник:

– Що, втомився, лейтенанте? Нічого. Станеш, як я, полковником, нічого робити не треба буде, тільки накази віддаватимеш! А тепер можеш іти…

– Товаришу генерал, ви говорили, що для вибуху підготували ядерний пристрій силою 5 кілотонн, але за нашими підрахунками сила вибуху була у кілька разів більшою…

– Та ми самі думали, що 5 кілотонн, а воно як бабахне!

П'яний прапорщик увіткнувся лобом у стовп. Поруч висить оголений дріт. Прапорщик:

– Не з-розум-іі-в! (хапає дріт рукою, смикається від удару струмом). Все! Зрозумів! Зрозумів!!!

Лейтенант:

– Учора в барі я хотів відзначити своє лейтенантське звання, але бармен образив мене – запропонував тільки пиво.

– І що ти зробив?

– Проковтнув образу.

Дружина прапорщика:

– Миючі шпалери, звичайно, – прекрасна річ, але як важко було їх відривати від стінки і пхати в пральну машинку!

– Товаришу старший прапорщик, коли ви знайшли мій гаманець?

– 31 грудня.

– Чому ви не віддали його мені у той же день?

– Вас не було, товаришу майор!

– А наступного дня?

– Наступного дня в гаманці нічого не було.

– Стій! Пароль?

– «День».

– Проходь.

Наступний.

– Стій! Пароль?

– «День».

– Проходь.

Наступний.

– Стій! Пароль?

– «Ніч».

– Дурень, «День»! Проходь.

– Куди це полковник пішов?

– Тихо ти! Може він прочитав мої думки?

Викладач до студента:

– Молодий чоловіче, ви в армії служили?

– Ні.

– Можу влаштувати…

Дружина цілий тиждень годує прапорщика Сидорчука одним горохом. Вранці в неділю прапорщик Сидорчук каже:

– Піду на риболовлю. Горох надоїв. Рибки хочу.

– А де ж вудочки?

– Я не ловитиму, я глушитиму!

Генерал інспектує танкову частину:

– Що це? – кричить він на командира. – Бойові машини? Це помийні відра, а не бойові машини! А це що? Солдати? Це старі баби, а не солдати! А якщо війна? Хто буде Батьківщину захищати? Я? Та хіба я генерал? Держак без мітли, а не генерал!