Олексій Кононенко - Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми

– Вітаємо вас – ви зараховані на флот, на 3 роки!

У призовника серце ледве не зупинилось:

– Як же так?! Я ж сьогодні вночі військовому комісарові хабар дав – п'ять штук баксів, а ви мене на флот, та ще на три роки!

Військовий комісар вражений:

– Коли? Брехня! Нічого такого не було!

– Як же, пане полковнику, ви ж зовсім голим на хресті сиділи, пісні на все кладовище співали!

Військовий комісар:

– Господи, та коли ж це було?

– Як коли? О другій годині ночі! Ви ж там кожної ночі сидите!

Військовий комісар:

– Шановні члени комісії! Ви ж бачите, що у хлопця з головою не все в порядку. Його не те що у флот – йому взагалі в армію не можна!

– Я вчора сусіда в армію проводжав. Його дівчина так плакала, так плакала…

– Ще б пак! Він же її із собою взяв.

Прапорщик:

– Я свою норму знаю, тільки досягнути її не можу – з ніг падаю…

Стара приказка на новий лад:

«Не впійманий – не призовник».

Прапорщик:

– Серце чоловіка складається з двох шлуночків: один – для горілки, а другий – для закуски!

Старший прапорщик:

– Петровичу, знаєш речення з трьох слів, і щоб усі три слова – дієслова?

Прапорщик:

– Ні.

Старший прапорщик:

– «Сходи купи випити»!

Військовий комісар:

– Народжених повзати – призивають в піхоту!

– Хлопці, мене в армію забирають!

– Як же так, у тебе ж енурез і головокружіння?!

– Мені сказали: «За німців будеш!»

Майор:

– Рідненька, я тобі пізніше подзвоню! Розумієш, я зараз не можу матюкатися!

Дружина до прапорщика Петренка:

– Ми з тобою ніколи ніде разом не буваємо!

– Добре, завтра піду сміття викидати – візьму тебе з собою!

Старшина:

– Якщо ви вже півгодини стукаєте у двері своєї квартири і вам не відкривають, а за дверима – гудіння, значить, або там гудять без вас, або це – трансформаторна будка.

Дружина до прапорщика Андрійчука:

– Чому у тебе кола навкруг очей? Знову вчора пив?

– Чому зразу – пив? Просто заснув на стаканах…

Прапорщик Говдя:

– Військовий – справжня професія! А пожежники, лікарі – професії неадекватні, люди борються з тим, за рахунок чого живуть.

Військова кафедра. Полковник до курсантів: – Ось ви тільки що – відразу до мене біжите: «Пане полковнику, а це як, а це куди?» А коли війна почнеться, пана полковника там не буде!

Якщо поганий той солдат, який не мріє стати генералом, то тоді поганий той генерал, який не мріє стати диктатором.

Призовна комісія:

– Так, призовник, що умієш робити? По воді ходиш? В морську піхоту!

– Так! Підборіддя вище! Голову вправо! Плечі ширше! Дивимось сюди! Ось так! Прекрасно! Взвод, цілься! Вогонь!

У нас армія формується на контрактній основі: служать ті, хто не зміг скласти «контракт» з військкоматом.

Прапорщик закінчив службу, наймається на роботу:

– Вам потрібен експерт по одеколонах?

– Потрібен. А ви добре розбираєтесь у запахах?

– А їх що, ще треба і нюхати?

Сержант на «гражданці» розказує за кухлем пива однокласнику:

– Писав із армії чотирьом дівчатам, але жодна мене не дочекалася…

Дружина до прапорщика Івасенка:

– А де зарплата?

– Украли!

– У якої ще «кралі»?

Прапорщик Івасенко:

– Люба, у мене для тебе сюрприз!

– Не може бути! Невже з ранку тверезий?

Десантники-новобранці піднімаються у літаку в небо, щоб уперше стрибати з парашутом. Інструктор звертається до них:

– Прийшов час для вашого першого стрибка. Ми знаходимося на висоті 10 тисяч метрів. Приготуйтеся!

З глибини літака голос:

– Але ж це дуже високо!

Інструктор задумався, потім каже:

– Так, дійсно, 10 тисяч метрів – зависоко для першого разу. Зараз знизимося до 7 тисяч метрів.

Знизилися. Інструктор:

– Ну, сміливіше. 7 тисяч метрів – готуйтеся!

Той же голос:

– Все одно, дуже високо.

Інструктор знову задумався:

– Ви праві, ще високо. Знизимося до 5 тисяч метрів.

Знизилися. Інструктор:

– Ну, все, 5 тисяч метрів, вперед!

Той же голос:

– Та ні, ще високо!

Інструктор вже сердиться, але дає команду пілотові знизитися до 2,5 тисяч метрів:

– Ми на висоті 2500 метрів, одягаємо парашути і стрибаємо! Виконуйте наказ!

Той же голос:

– А, так це з парашутом…

Старший прапорщик:

– Господь дивиться на вас, хлопці! Постарайтеся, щоб Йому було цікаво!

Майор іде зі шматочком крейди в руці, зустрічає прапорщика на плацу:

– Ану, намалюй мені на спині квадрат!

– Навіщо, товаришу майор?

– Швиденько!

Намалював.