Олексій Кононенко - Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми

Коли б у мого зятя високі ворота, а в мене ще вищії, то я б їх запомогла – теща казала, а вони мене не запоможуть.

Хто повідає – ні одного разу тещі не бив, то той на тім світі буде зайці пасти.

Як єсть, то єсть – лучче собака, ніж тесть.

Як м'яко спиться! (Наче теща послала).

Ну, ще твоя теща не вмерла! (Поспів на обід).

Невістчина й плахта шкоду робить, хоч невістки дома нема.

Кішку б'ють, а невістці замітку дають.

Збирається, як свекор пелюшок прать.

Як нема невістки, то нема на селі звістки; а як стала невістка, то стане на селі звістка.

Син за поріг, а мати з печі та за пиріг. (Мати безпечніша у сина, ніж у зятя; не боїться свого дитяти).

Один тому час, що невістка у плахті, а мати щодня, та й дива нема.

Відрізана скибка до хліба не пристане. (Вийшла заміж).

Як була я у батенька, так була чубатенька; а як стала у свекрухи, то й об'їли чуб мухи.

Забувай батькові норови, а бери свекрові.

Де родилася, а де пригодилася.

Оженився на чотири вітри, а на п'ятий шум.

Не мав лиха, так оженився.

Господар як чиряк, де схоче, там і сяде.

Дівчатам сторожа не поможе: як схоче хто ледаче зробить, то піде по тріски та й наробить смішки.

Син, як син, та синиха лиха.

Дочки чужа користь.

Нічна зозуля денну перекує. (Невістка – свекруху).

Невістка скаржиться, а на лиці не змарніла.

Сержант помітив, що новобранець зажурився, запитує:

– Як ви себе почуваєте, рядовий Петренко?

– У мене меланхолія, товаришу сержант.

– Ви тепер в армії, а тут меланхолія повинна бути веселою!

В армії обов'язки розподілені чітко і конкретно.

Усі до старшого лейтенанта включно повинні уміти працювати самостійно.

Капітан повинен уміти організувати роботу.

Майор повинен знати, де що робиться.

Полковник повинен уміти самостійно знайти місце в паперах, де йому належить розписатися.

Генерал повинен уміти самостійно розписатися там, де йому покажуть.

Ідуть два прапорщики.

– Іване, – каже один, – якби ти знав, який страшний сон мені приснився!

– Який?

– Приснилось, наче купили ми з тобою пляшку горілки, а по дорозі в казарму розбили…

– Та ти що?! А на чиї гроші купили?

– На мої.

– Ну слава Богу! Від серця відлягло!

– Товаришу полковнику, ви не капітан Іваненко?

– Товариші курсанти, слухай мою команду! Від мене вправо до наступного стовпа – по-пластунськи!

Товариші новобранці, запам'ятайте раз на завжди: пересування стройовим кроком – це чітке, ритмічно-відпрацьоване пересування себе власними силами.

Генерал оглядає молодих солдатів.

– Як твоє призвіще?

– Кузьменко, товаришу генерале!

– Де служив до того, як пішов на військову службу?

– В університеті, товаришу генерале!

Сидять два прапорщики і дивляться випуск новин. Якраз іде репортаж про чоловіка, який погрожує покінчити життя самогубством – стрибнути з 12-го поверху. Один прапор каже:

– Давай закладемося на 20 баксів, що він не стрибне!

– Давай, – каже другий.

За кілька хвилин чоловік стрибає і розбивається. Той, що програв, віддає переможцю 20 баксів.

– Я не можу взяти, – каже прапор, – я бачив, як він скочив, у попередньому випуску новин.

– Я теж бачив. Але я ніколи б не подумав, що він стрибне вдруге…

– Товаришу прапорщик, а якби не було армії, чим би ви займались?

– В міліцію пішов би.

– А якби не було міліції?

– Був би пожежником.

– А якби і пожежних не було?

– Не знаю! Але все одно б не працював!

– Рядовий Петренко, чого це ви стали до мене спиною, коли я уважно дивлюся вам у вічі?

– Товариші новобранці, ви – нездари!.. А тепер я буду лаятися мовчки.

Офіцер запитує солдата:

– Припустимо, ти стоїш на посту, я йду, ти тричі кричиш мені: «Стій! Хто йде?», я не відповідаю, – твої дії?

– Покличу старшого наряду.

– Навіщо?

– Щоб прибрати ваш труп!

Їдуть у поїзді Наташа Ростова і поручик Ржевський. Поручик читає газету. Наташа намагається привернути увагу поручика, піднімає поділ сукні, оголює одну ніжку, іншу. Поручик не реагує. Наташа запитує:

– Поручику, а який камінь у вашому персні? Ржевський відкладає газету:

– Знаєте, Наташо, просто не хочеться…

Капітан:

– Прапорщику завжди не вистачало грошей в останні 30 днів до зарплати.