Коли б у мого зятя високі ворота, а в мене ще вищії, то я б їх запомогла – теща казала, а вони мене не запоможуть.
Хто повідає – ні одного разу тещі не бив, то той на тім світі буде зайці пасти.
Як єсть, то єсть – лучче собака, ніж тесть.
Як м'яко спиться! (Наче теща послала).
Ну, ще твоя теща не вмерла! (Поспів на обід).
Невістчина й плахта шкоду робить, хоч невістки дома нема.
Кішку б'ють, а невістці замітку дають.
Збирається, як свекор пелюшок прать.
Як нема невістки, то нема на селі звістки; а як стала невістка, то стане на селі звістка.
Син за поріг, а мати з печі та за пиріг. (Мати безпечніша у сина, ніж у зятя; не боїться свого дитяти).
Один тому час, що невістка у плахті, а мати щодня, та й дива нема.
Відрізана скибка до хліба не пристане. (Вийшла заміж).
Як була я у батенька, так була чубатенька; а як стала у свекрухи, то й об'їли чуб мухи.
Забувай батькові норови, а бери свекрові.
Де родилася, а де пригодилася.
Оженився на чотири вітри, а на п'ятий шум.
Не мав лиха, так оженився.
Господар як чиряк, де схоче, там і сяде.
Дівчатам сторожа не поможе: як схоче хто ледаче зробить, то піде по тріски та й наробить смішки.
Син, як син, та синиха лиха.
Дочки чужа користь.
Нічна зозуля денну перекує. (Невістка – свекруху).
Невістка скаржиться, а на лиці не змарніла.
Сержант помітив, що новобранець зажурився, запитує:
– Як ви себе почуваєте, рядовий Петренко?
– У мене меланхолія, товаришу сержант.
– Ви тепер в армії, а тут меланхолія повинна бути веселою!
В армії обов'язки розподілені чітко і конкретно.
Усі до старшого лейтенанта включно повинні уміти працювати самостійно.
Капітан повинен уміти організувати роботу.
Майор повинен знати, де що робиться.
Полковник повинен уміти самостійно знайти місце в паперах, де йому належить розписатися.
Генерал повинен уміти самостійно розписатися там, де йому покажуть.
Ідуть два прапорщики.
– Іване, – каже один, – якби ти знав, який страшний сон мені приснився!
– Який?
– Приснилось, наче купили ми з тобою пляшку горілки, а по дорозі в казарму розбили…
– Та ти що?! А на чиї гроші купили?
– На мої.
– Ну слава Богу! Від серця відлягло!
– Товаришу полковнику, ви не капітан Іваненко?
– Товариші курсанти, слухай мою команду! Від мене вправо до наступного стовпа – по-пластунськи!
Товариші новобранці, запам'ятайте раз на завжди: пересування стройовим кроком – це чітке, ритмічно-відпрацьоване пересування себе власними силами.
Генерал оглядає молодих солдатів.
– Як твоє призвіще?
– Кузьменко, товаришу генерале!
– Де служив до того, як пішов на військову службу?
– В університеті, товаришу генерале!
Сидять два прапорщики і дивляться випуск новин. Якраз іде репортаж про чоловіка, який погрожує покінчити життя самогубством – стрибнути з 12-го поверху. Один прапор каже:
– Давай закладемося на 20 баксів, що він не стрибне!
– Давай, – каже другий.
За кілька хвилин чоловік стрибає і розбивається. Той, що програв, віддає переможцю 20 баксів.
– Я не можу взяти, – каже прапор, – я бачив, як він скочив, у попередньому випуску новин.
– Я теж бачив. Але я ніколи б не подумав, що він стрибне вдруге…
– Товаришу прапорщик, а якби не було армії, чим би ви займались?
– В міліцію пішов би.
– А якби не було міліції?
– Був би пожежником.
– А якби і пожежних не було?
– Не знаю! Але все одно б не працював!
– Рядовий Петренко, чого це ви стали до мене спиною, коли я уважно дивлюся вам у вічі?
– Товариші новобранці, ви – нездари!.. А тепер я буду лаятися мовчки.
Офіцер запитує солдата:
– Припустимо, ти стоїш на посту, я йду, ти тричі кричиш мені: «Стій! Хто йде?», я не відповідаю, – твої дії?
– Покличу старшого наряду.
– Навіщо?
– Щоб прибрати ваш труп!
Їдуть у поїзді Наташа Ростова і поручик Ржевський. Поручик читає газету. Наташа намагається привернути увагу поручика, піднімає поділ сукні, оголює одну ніжку, іншу. Поручик не реагує. Наташа запитує:
– Поручику, а який камінь у вашому персні? Ржевський відкладає газету:
– Знаєте, Наташо, просто не хочеться…
Капітан:
– Прапорщику завжди не вистачало грошей в останні 30 днів до зарплати.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу