Олексій Кононенко - Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми

– Боюсь, що я не зможу її вилікувати.

– Розумію… Навіть не знаю, як вам дякувати…

До психіатра в кабінет заходить чоловік у пристойному костюмі. З вух звисає локшина, на піджаку сліди від муки, з голови стікають розбиті яйця.

– І що ж нас турбує? – ущипливо запитує лікар.

– На цю хвилину, – ввічливо відповідає чоловік, – мене турбує душевний стан моєї тещі.

До лікаря-терапевта в кабінет вривається молодик:

– Я прошу руку вашої доні!

– Ні в якому разі! З вашого виду мені одразу ясно, що у вас хворі нирки!

– Вибачте…

– Хоч би подякував за консультацію!

Лікарня. Коридор. Чоловік ходить туди-сюди, місця собі не знаходить. Виходить лікар:

– Це ваша теща попала в автокатастрофу?

– Так…

– У мене для вас дві новини – добра і погана.

– Давайте погану…

– Ваша теща стала інвалідом, ніколи не буде ходити і навіть не зможе контролювати функції свого організму, вам доведеться годувати її з ложечки, прибирати за нею, усі ваші заробітки підуть на ліки!

– І якою ж після цього може бути добра новина?

– Я пожартував, насправді, ваша теща померла…

– Я дуже турбуюся за свою Ганю! У неї такі вогняні очі, такий палаючий погляд, таке гаряче серце! А їй же вже вісімнадцять! Що робити?

– Віддайте її за пожежника.

– Що з твоєю тещею? Рука перев'язана, нога перев'язана…

– Вмикала пилосос, а він її струмом ударив у руку!

– А з ногою що?

– Вона дала йому здачі!

Господиня, яка віддавала дочку заміж, зустріла на вулиці лікаря:

– Я так жалкую, що ви не були на весіллі! Нам було би дуже приємно, якби ви прийшли!

– Не переймайтеся, пані! Ваше весілля й так для мене приємне. Я лікую від отруєння вже третього вашого гостя.

– Як почувається ваш зять?

– Дякую. Йому на днях зробили знімок голови, але нічого в ній не знайшли.

В суді. Свідчить теща:

– Мій зять закінчив школу із золотою медаллю! Суддя:

– А що ви знаєте про його першу судимість?

– Це за крадіжку золотої медалі?

– Цей лікар прямо чарівник! Він практично за хвилину вилікував мою тещу.

– Як?

– Сказав, що всі її хвороби – симптоми старіння.

– Втрачаю слух, – скаржиться теща, – не чую навіть, як кашляю.

Наступного дня зять з порога:

– Ось вам пігулки, мамо, приймайте тричі на день.

– Я краще чутиму?

– Ні, голосніше кашлятимете.

– Кажуть, що ваш зять у лікарні… Що з ним?

– Та… Він злазив з даху по драбині, яку я тільки-но прибрала…

Збуджений чоловічок залітає в аптеку:

– Моя теща хоче отруїтися отрутою для щурів!

– На жаль, ми не маємо протиотрути…

– Навіщо?! Мені треба отрута для щурів!

Жіночка заходить до психіатра:

– Мій син вже другий день тільки й робить, що пускає мильні бульби…

– Хай дитя награється!

– І я так вважаю! А невістка і його сварить, і мене сварить!

Психіатр:

– А усвідомлення неповноцінності прийшло до вас раптово чи розвивалося нормально у зв'язку з одруженням?

– Мамо, – скаржиться доня, яка тільки-но вийшла заміж, – мій чоловік мені зовсім не довіряє.

– Чому?

– Сьогодні я приготувала свій перший обід, і він запросив на обід свого товариша. Думаєш кого? Лікаря! А коли я його запитала: «Чому?» – він відповів: «Про всяк випадок!»

– Ти точно чекаєш дитину? – запитує батько у доньки.

– Так, мені про це лікар сказав.

– Але від кого?

– А цього лікар не казав.

– Лікарю, кожного дня болить голова!

– Вам треба одружитися!

Минув час. Зустрілися.

– Ну як?

– Одружився!

– А голова болить?

– У жінки болить, у тещі болить…

У коридорі лікарні юна особа запитує жінку в білому халаті:

– Чи не підкажете, в якій палаті лежить хворий Іваненко?

– А хто ви йому будете?

– Сестра.

– Приємно познайомитись, я його мама.

– Лікарю, останнім часом мене дуже непокоять мої розумові здібності!

– А які симптоми?

– Дуже тривожні: все, що говорить моя теща, мені здається доцільним.

Теща:

– Коли у мене грип, я геть дурію!

Зять:

– Мабуть, у вас хронічний грип…

Теща:

– Що зі мною? Кожного ранку погляну в дзеркало і мене просто нудить!

Зять:

– Зір у вас, мамо, стовідсотковий…

– Там у вас теща моя… Після операції… Скажіть, будь ласка, чи є яка надія?

– В залежності від того, на що ви надієтесь…

На базарі:

– Почім ягоди?

– Десять гривень.

– А що, окрім ягід і цукру, ще треба, щоб зварити варення?