Олексій Кононенко - Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми

Старшина:

– Слухай мою команду! Снаряди носити обережно, щоб вас бачили, а не пам'ятали!

До свята 23 лютого солдати готують виставу. Приходить лейтенант з перевіркою, просить сержанта показати сценарій. Той помилково подає йому телефонний довідник. Лейтенант швиденько погортав і каже:

– Відмінно, хлопці! Як ви сюжет закрутили, прямо мексиканський серіал! А діючих осіб скільки!

Лікар:

– Рядовий Півненко, цього разу підпишу, але запам’ятай – це твоє останнє звільнення!

– Лікарю, у мене ще є гланди!

Призовник у військкоматі з маленьким песиком на руках. Прапорщик:

– А собаку навіщо приніс?

– З собою візьму!

– Не можна!

– Як це не можна?! А хто мені капці вранці приноситиме?

– У прапорщика Храпенка черепна травма!

– Може черепно-мозкова?

– Та немає у нього мозку! Він на день народження дружини припхався з коханкою!

– Рядовий Петренко, чому ґудзики на кальсонах перебираєш?! За баяном скучив?

Старшина Жовненко з цікавістю розглядав відкриту пляшку пива:

– Це вже наступна чи попередня?

– Рядовий Вовченко, чому не співаєте в строю?

– Зуби розболілися!

– Тоді вий голосніше!

Пілот:

– Наш літак увесь час потрапляв у повітряні ями тому, що десантники рили собі окопи.

Військові навчання. Командир танкової колони по рації:

– Перший пішов!

Ревіння мотора, танк рвонув уперед.

– Другий пішов!

Ревіння мотора, танк рвонув уперед.

– Третій пішов!

Танк залишився на місці…

– Третій!!!

Відкривається люк, вилазить рядовий Хріненко і, махаючи шоломофоном, кричить:

– Пане полковнику, не повірите, – шапка розмовляє!

Найбільша мрія старшого прапорщика Мохненка:

«Поставити обігрівач в холодильник, увімкнути і побачити – хто кого?!»

– Петровичу, я двадцять хвилин тому ковтнув стопку!

– Як? Прапорщик, ти з'їхав з глузду?…

– Та, якось… Все життя з горла пив… А тут… Як затьмарило…

Старшина:

– Тісні чоботи надають обличчю надто філософського вигляду!

Майор відчитує прапорщика:

– Що примушує вас напиватися кожного дня в дим?!

– Нічого не примушує. Я доброволець…

Прапорщик Бухайло:

– Горілку? Вранці??? Теплу?! З мильниці?!! Буду.

Майор Правденко:

– Нове – це добре забуте старе…

Тухле – це добре приховане свіже…

П'яне – це добре підгуляле тверезе…

Тверезе – це добре виспане п'яне.

– Допоможіть позбутися комплексів!

– А які вони у вас?

– Ракетно-зенітні.

– Чому загинув прапорщик, який пив молоко?

– Корова лягла…

– Як прапорщик робить варення?

– Вичавлює з пиріжків…

– Для чого прапорщик перелазить через скляну стіну?

– Щоб подивитися, що за нею…

– Товаришу прапорщик, ви у психіатра були?

– Вчора!

– Ну і як?

– Утік, гад!

– Я хочу розвестися зі своїм чоловіком, – каже судді дружина прапорщика Сидорчука. – За чотири роки він сказав мені не більше чотирьох слів.

– Ну-ну… А діти у вас є?

– Так. Четверо.

Майор Поперхайло раніше прийшов додому.

Дивиться – на балконі коханець.

– Як ти сюди потрапив?

– Та, ось… із парашутом стрибав… за балкон зачепився…

– Ну заходь, заходь, по чарці вип'ємо!

– А вас це… не дивує?

– А чому дивуватися? Учора у нас в туалеті геологи нафту знайшли!

Дружина прапорщика Сидорчука з коханцем, а чоловік прийшов на обід. Вона швиденько сховала коханця в холодильник. Чоловік заходить на кухню, відкриває холодильник і…

– Ти хто?

– Вася.

– А що тут робиш?

– Ковбасу їм…

Прийшов прапорщик наступного дня на роботу і розказав старшому прапорщику Припнутому.

– Дурень ти! – сміється Припнутий. – Це ж коханець твоєї дружини!

Прибіг прапорщик Сидорчук додому і до холодильника, а в ньому інший мужик.

– Як тебе звати?

– Федя.

– Слухай, Федоре, передай Васі, якщо я його ще побачу – уб'ю!

Гуцул на кордоні в наряді йде повз річку. Раптом чує плюскіт, дивиться – човен, кричить:

– Стій! Пароль!

У відповідь з темряви:

– Пішов ти!..

Гуцул полегшено зітхає:

– Другий рік служу на кордоні, а пароль не змінюється.

Йдуть по плацу три солдати. їх зупиняє майор, запитує:

– Прізвища?

– Рядові Петренко, Іваненко, Сидоренко!

– Що, брати?

– Ні!

– А-а, однофамільці…

Прапорщик:

– Чуєш, лейтенанте, давай заведемо козла в казармі. Ну, як талісман, на щастя.

– А сморід?

– Звикне. Ми ж звикли.

Полковник читає лекцію курсантам:

– Нехай кількість танків прирівняємо до «К»… Ні, «К» мало, візьмемо «М».