Олексій Кононенко - Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми

– Як? Ви віддали свою доню за Півненчиного сина? Та ви ж з його матір'ю такі ненависники! Півненчиха ж про вас доброго слова ніколи не казала!

– Ото я їй і помстилася!

В Одесі:

– Абрам, у тебе, кажуть, народився п'ятий онук! Вітаю!

– Так, онуків я ще можу робити!..

– Опанасе, чому не одружуєшся?

– Та кожного дня стільки роботи, що ніколи.

– А у вихідний?

– Так відпочити ж хочеться…

В картинній галереї теща довго дивилася на одну картину, потім:

– Це найгірша картина на виставці!

Зять:

– Мамо, то ж дзеркало!

Зять:

– Що ви, мамо, зі мною сперечаєтесь? Ви ж копійки без мене не варті!

Теща:

– Як ти можеш таке казати?!

– Аж дивіться… Таксі! Скільки коштуватиме доїхати до вулиці Криничної?

– Десять гривень.

– А з цією жінкою?

– Все одно – десять гривень.

– Бачите, мамо!

– Даниловичу дали 15 років!

– Що сталося?!

– Жінку кинув… І тещу кинув…

– І я кинув! То й що?!

– Він з дев'ятого поверху кинув…

– Карпівно, як ви думаєте, чому Господь дав вам можливість дожити до дев'яноста років?

– Мабуть, щоб випробувати терпіння моїх родичів…

Іван мріє обмити нове авто.

Петро мріє обмити нову квартиру.

Микита мріє обмити свою тещу.

Зять приходить з роботи. Теща:

– Синку, а де знаходиться місто Ковськ?

– Навіщо воно вам, мамо?

– Там добрий чай випускають, назва така поетична.

– Звідки ви знаєте?

– По радіо передавали. Для цінителів прекрасного. Чай Ковський «Іоланта»…

Зять збирається в басейн. Теща:

– Синку, скільки коштує басейн?

– Година – двадцять гривень.

– Візьми мене з собою. Я тільки ополоснусь… На дві гривні…

Онук:

– Бабусю, а що це таке – коханець?

– Коханець… Коханець… Господи!

Кинула в'язання, побігла в кородор до шафи, відкрила. Звідти випав скелет.

Теща:

– А ти, синку, хліб маслом намасти.

– Я, мамо, намастив.

– Ти не намастив… Ти шматок масла поклав!

Зять до тестя:

– Тату, вам якого вина, червоного чи білого?

– Все одно. Я – дальтонік.

Теща пригощає зятя. Зять:

– Які смачні грибочки! Де ви їх берете?

– У сусідів на балконі.

– Вони їх там вирощують?

– Ні. Сушать.

Зять:

– Мамо, чому ви такі знервовані? У чім причина? Що ви сьогодні робили?

Теща:

– Сортувала помідори.

– Ну?

– Ну… Сиділа і відбирала: в одну корзину великі, в другу – середні, в третю – малі…

– Це ж така спокійна робота!

– Спокійна? Та зрозумій же ти, я цілий день приймала рішення, рішення, рішення!

Свекруха:

– І ти ще не задоволена чоловіком! Та він же кожного ранку тобі каву в ліжко подає!..

Невістка:

– Ага! Мені лишається тільки її змолоти і заварити!..

Зять їсть позавчорашній кислий борщ. Не стримався:

– Мамо, це борщ чи помиї?!

– А ти що, сам не можеш розібрати?

– Ні!

– То хіба тоді тобі не все одно?

Зять:

– Мамо, вам же лікар заборонив їсти м'ясо! Ви ж усім розказували, яка ви стала вегетаріанкою! І їсте кроля!

Теща:

– То помста! Він зжер мою капусту!

Велике сімейне свято. Зібралося багато родичів. Розмова:

– Твоя теща нічого не їсть…

– А вона їсть тільки тоді, коли хоче.

– Ну, прямо, як скотина…

Зять:

– А чи не випити нам шампанського?

Теща:

– А чому би й ні…

– Ну «ні», так ні…

– Твоя теща шикарно виглядає!

– Це дякуючи «Гербалайфу».

– Вона його приймає?

– Ні! Вона його розповсюджує.

Теща поставила зятю тарілку борщу та й пішла в кімнату. Зять кличе:

– Мамо! Попробуйте борщ.

– Не хочу, синку.

– Та ні, ви попробуйте!

– Я вже їла!

– А я кажу, попробуйте!

Теща прийшла, вже й готова виконати забаганку зятя…

– О… А де ж ложка?

– От про ложку я й хотів вас запитати…

Зять:

– Мамо, яку курку купити на вечерю: на три чи на п'ять кілограмів?

Теща:

– Бери на три. Лікар рекомендував мені легку їжу.

Помирає теща. Забігає зять з пляшкою горілки і з порога:

– Ну що, мамо, на коня?

З історії хвороби: «Потерпілий сказав, що його вкусила гадюка, якою є його теща».

– Можна подумати! У них доня вдало вийшла заміж! Та вони б лопнули від заздрощів, якби дізналися, від яких чоловіків наша доня отримує аліменти!

Зять:

– Мамо! Знову ви після ванної пішли на балкон! Там холодно! Ви простудитесь, захворієте… І, як завжди, не помрете!

Телеграма:

«Дорога Маріє Іванівно! Телеграму про Ваш приїзд отримали. Чекаємо. А так – усе добре. Ваш зять».

І покликав цар сина свого, Івана-дурника, і дав йому лук і стріли, і звелів стріляти, щоб за давньою традицією обрати собі наречену. Вистрілив Іван-дурник. Упала стріла на боярський двір. Дуже вдало вцілив Іван-дурник. Весілля і поминки тещі збіглися…