Олексій Кононенко - Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми

Теща:

– Як ніколи! Десять мішків посадила і десять мішків зібрала, жодна картоплина не пропала!

– Скоро ми будемо щасливими!

– Так. Залишилось якихось два тижні.

– Краще б це сталося вже завтра.

– Це неможливо, голубонько. Не одні ж ми з тобою розлучаємось, існує черга…

Жінка до ворожки:

– Якщо ти вже наворожила моїй доні багатого жениха, то скажи його адресу.

– Тату, ну дозволь нам з Орисею побратися…

– Ні! Ти подивись, третій день про одне й те ж! Ти ще довго мені набридатимеш?!

– Сьогодні – востаннє. Орися більше не може сидіти під замком у стодолі.

– Петре, одружуйся з нашою Галинкою. Вона така роботяща, моторна, спокійна, весела, готувати-прати вміє…

– Овва! Якщо вона така, чому досі заміж не вийшла?

– Є одна вада…

– Яка?

– Вона трохи вагітна…

– Завтра у моєї Настусі починається медовий місяць!

– А у зятя що, не починається?

– Він діабетик!

– Любиш мою доню?

– Люблю!

– І приданого не візьмеш? Ні добра, ні грошей?

– Не візьму!

– То йди собі, шукай іншу!

– Чому?!

– А навіщо мені такий безклепкий зять?!

Хлопець і дівчина одружилися потайки, супроти волі матері дівчини. Хлопець посилає свого товариша до тещі, аби той сказав про шлюб.

– Але не кажи зразу. Підготуй її… Ну, скажи спочатку… що я помер…

– Я божеволію від кохання!

– Краще збожеволіти, аніж одружитися!

– Тату, скільки ти одержуєш зарплатні?

– 700 гривень.

– Так… Мабуть, доведеться тобі шукати прибутковішу роботу…

– Це чому?

– Я тут женитися надумав…

– Галю! Ти прийшла дуже пізно! Годинник відбив три рази!

– Мамо! Я не хотіла тебе будити! Годинник відбив би вісім разів – я його встигла зупинити!

– Чому ви, мамо, плачете?

– Тобі вже двадцять, сину, а помочі від тебе ніякої!

– Ось я скоро оженюся – буде вам поміч.

– Вчора твій Іван моїй Марусі освідчився.

– Звідки знаєш?

– Чула, як він сказав їй: «Пора закінчувати з нашою дружбою»…

– Петре, куди такий гарнезний букет несеш?

– Іду до свого начальника просити руки його дочки.

– Якої? У нього ж дві доні.

– Якщо він буде в доброму гуморі, то проситиму молодшої…

Теща – зятю:

– Чому ви такі несправедливі до нинішньої молоді? Що ви так її шпетите? Років п'ятдесят тому я не могла на вулицю вийти, щоб до мене хтось не причепився. Теперішні молоді люди у сто разів вихованіші. Можу вийти з дому в будь-який час, хоч серед ночі, хоч би хто глянув!

Батько:

– Моя доня сказала, що дала згоду вийти за вас заміж. Коли весілля?

Жених:

– Це вона вирішить.

– Скільки гостей будемо кликати?

– Це вирішить її мати.

– Де ви будете жити і за що?

– Це вирішите ви.

Адвокат доповідає жінці, яка найняла його для влаштування справи про розлучення своєї доні:

– Я так з ними вів мову, що умови розлучення влаштовують обох…

– Обох? Я вас хіба для цього наймала?

– Я хочу розлучитися зі своїм чоловіком.

– Що він такого зробив?

– Це обов'язково розказувати?

– Звичайно. Це потрібно для шлюборозвідного процесу.

– Він ще нічого не скоїв. І, взагалі, я ще не заміжня. Просто, хотіла знати наперед, як можна буде розвестись.

Після шлюборозвідного процесу:

– Ой, мамо, він таке написав судді!

– Що він таке написав?

– Що я гуляю з іншими чоловіками!

– Як він міг?! Ну, гуляєш ти з іншими… З чоловіками, з хлопцями… Але яке це має відношення до розлучення?…

– Микито, кажуть, ти передумав розлучатися з жінкою?

– Ага. Вона так розтовстіла, що не може повернути мені шлюбну обручку.

– А моя пішла від нього відразу ж по тому, як роздали весільні борги…

– Так швидко?

– Та не дуже й швидко… Десять років віддавали…

– Ніколи вдома не снідаю…

– А я – завжди. Жінка готує.

– Добре тобі, що у тебе жінка рідна. А в мене – третя…

– Мамо, мій Іван мене дратує постійними розмовами про свою колишню жінку!

– А ти, доню, почни йому говорити про свого майбутнього чоловіка…

– Найкраще тобі було б повернутися до моєї Наталки! – каже теща зятю.

– Ой, не хочу найкраще, хай вже мені буде найгірше! – відповідає зять.

Міжнародний з'їзд тещ. Програма:

1. Урочисті збори.

2. Зустріч з депутатами.

3. Прогулянка до лісу з Іваном Сусаніним.

Суддя:

– Розлучаю вас. Присуджую жінці 50 гривень щомісяця.

Чоловік:

– Ото добре! З вашого боку це дуже люб'язно! А я зі свого боку іноді даватиму їй гривень десять…