Олексій Кононенко - Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми

– Ой, людоньки, не просіть більше! Бо як співатиму, то захрипну, і не зможу невістку як слід вилаяти.

Свекруха:

– А що, Марійко, треба, щоб смачний борщ удався?

Невістка:

– Незлу свекруху і голодного чоловіка.

Свекор:

– Хто винен, що молоко збігло?

Свекруха:

– Невістка!

– Та ж її вдома нема!

– Але ж он спідниця висить!

Їдуть на возі молоді ще чоловік і жінка, а з ними жінчина мама. Дорога погана, на грудках трясе – жах!

– Мамо, – каже зять, – сідайте позаду, хай вас тільки два колеса трясе, а ти, жінко, сідай посередині, хай тебе усі чотири колеса трясуть!

Сів обідати син з тещею і молодою жінкою, відрізав тоненький шматок хліба, дав тещі і примовив:

– Дивіться, мамо, щоб не переломився.

А жінці відрізав грубенький кавалок:

– їж, щоб тебе розірвало!

– Татку, а чому богиня перемоги зображується у вигляді жінки?

– Виростеш, синку… Оженишся… Тоді зрозумієш…

– Ти сказав жінці, що вона дурна. Бачиш, плаче? Скажи їй, що ти жалкуєш з того! – сварить теща зятя.

Зять:

– Мила моя, я дуже жалкую з того, що ти дурна.

Зима. Жінка прийшла з роботи.

– Милий! – тулиться до чоловіка. – Як холодно в хаті! Коли я була малою, мама мене завжди до себе пригортала.

– Ні, ні! Не треба маму викликати! Ще нам тещі серед зими не вистачало!

– Доню, твій Микола затримався у нас вчора допізна! Мама тобі нічого не казала?

– Казала, що чоловіки нітрохи не змінилися…

– Доню, щось ви довго кожного вечора з Микитою сидите там на кухні!

– Тату! Ми тільки п'ємо каву, і він іде додому!

– То скажи йому, щоб не забирав мою вранішню газету!

– Іване! – каже батько дівчини її кавалерові. – Хочу тебе попередити, що ми у квартирі після одинадцятої вимикаємо світло.

– Дуже добре! Це мене влаштовує! – киває Іван.

– Тату, можна я поплаваю? – проситься малий син.

– Ні.

– А бабуся ж он попливла!

– Бабуся застрахована.

– Микито, негайно кидай мити посуд, лягай на дивин і читай газету!

– Що сталось, люба?

– Твоя мати до нас іде!

– Слухай, Опанасе, я дивуюсь твоєму спокою! Як тобі те вдається?

– Все просто. Вдома у мене дружина, теща, троє дітей, пес, папуга, телевізор без звуку і запальничка, яка спрацьовує з десятого разу…

– Ні, мамо, за Тараса заміж не вийду. Він не вірить ні в Бога, ні в чорта!

– Нічого, доню. З тобою одружиться – повірить…

– Мамо, я подаю на розлучення! Мій чоловік мене вдарив!

– Як то могло статися, доню? Він же у відрядженні!

– Я теж так думала!

– Ой, Галю, розлюбив тебе Іван…

– З чого ви взяли, мамо?!

– Раніше, як повертався додому, і під ліжко заглядав, і в шафу… А зараз – тільки в холодильник…

]Теща:

– Дивись, Петре, як Сашко кожного ранку свою Катрю цілує, коли іде з дому… А ти?

Зять:

– Мамо! Та я з Катрею ледь знайомий, щоб її цілувати…

– Про що ти, доню, думаєш?

– Та, мамо… Вчора дзвонить телефон, взяла я слухавку… Чоловічий голос запитує: «Чоловік вдома?», кажу: «Ні»… Через півгодини дзвінок у двері, відчиняю, стоїть симпатичний чоловік, запитує: «Чоловік вдома?», кажу: «Ні, у відрядженні»… Запросила, пригостила кавою, непогано провели час…

– Ну? І чому задумалась?

– Ніяк не можу зрозуміти: навіщо йому був потрібний мій чоловік?

У в'язниці в'язні зробили підкоп і втекли. В камері залишився один.

– Чому не втік? – запитує слідчий.

– Засуджений за двоєженство.

Пізній вечір. Полягали чоловік і жінка спати. Раптом дзвінок у двері. Жінка пішла відчиняти. Коли повернулася, чоловік питає:

– Жінко, хто до тебе так пізно приходив?

– А ти від кого за штору з одягом втік?

Сидять тітки на лавці, бесідують:

– У мене із зятем казкові відносини.

– Як то?

– Не встигну про щось його попросити, як він відразу зникає! Пальцем вдома не ворухне!

– А мій тільки й ворушить пальцями, показуючи, що ми з Надійкою повинні робити.

– От мої молодята добре живуть! Я така рада! – хвалиться сусідка сусідці. – Тільки зять прокинеться, відразу кричить моїй доні: «Орисю, теплої води!»

– Навіщо?

– Теплою водою посуд краще ж відмивається.

До багатого єврея приходить один з його службовців, бідний юнак:

– У мене до вас ділова пропозиція. Кожному з нас вона принесе по 300 тисяч!

– Це добрі гроші. В чому суть пропозиції?

– Я чув, що ви віддаєте за вашою дочкою 600 тисяч. Так я згоден взяти її за 300.