Олексій Кононенко - Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми

Теща роздивляється фотокартки:

– Яка ж я страшнюча вийшла!

Зять:

– Мамо, не переживайте ви так… Яка є, така й вийшла…

– Як там у вас працюється моїй доні? Вона ще недосвідчена, чи багато робить помилок?

– Не дуже. За ту годинку, що вона буває на робочому місці, багато й не напомиляєшся…

Зять:

– Мамо, чому ви відмовили квартирантові? Він вчасно платив?

Теща:

– Коли людина увесь час затуляє замкову шпару – це підозріло!

– Доню, сусіди кажуть, що ви вчора з чоловіком голосно сварилися…

– Неправда! Чого тільки люди не вигадають… Ми вже тиждень не розмовляємо!

– Я, Іване, три мови знаю!

– Та ну? Брешеш!

– Українську…

– А ще?

– А ще мову жінки і мову тещі!

– Моя Ганя, коли свариться з чоловіком, відправляє дітей на вулицю погуляти!

– Так, так… У ваших онуків такий здоровий вигляд.

– Люди як автомобілі… Мчать по шосе Життя назустріч один одному… Буває, хтось когось зачепить, пошкрябає, зіб'є в кювет…

– Ага. Моя теща – броньований автомобіль.

– Що це ти, Василю, побитий?

– Та, оце на тому тижні теща померла… Ми з її сином спадок ділили… Я отримав свою частку…

– Мамо, тільки шість днів пройшло, як ми з Іваном побралися, а він вже пішов спати на сінник!

– Не переймайся, доню! Навіть Господь сьомого дня відпочивав після трудів праведних.

– Мамо! У мого Петра є коханка!

– Та звідки ти знаєш, доню? Ніяких же доказів.

– Ага! У нього в автомобілі на передньому сидінні прив'язний ремінь безпеки розрахований не на мою фігуру!

– Жінка й теща як нароблять дурниць яких, так перші ж і сміються.

– Весело живеш, друже!

– Що ж ти, Василю, кожного дня п'єш? – запитує теща.

– Як не пити – ваша Галя кожного дня гризе!..

– Галю, чому ти кожного дня Василя свариш?

– Як же мені, мамо, не сваритися, якщо він кожного дня п'є?!

Теща:

– Синку, що ж ти так п'єш?!

Зять:

– Я взагалі не п'ю! Може, тільки коли п'яному хто в рота силою наллє…

Теща до зятя:

– Я ж тебе просила два гвіздки в стінку забити!

– Так я он забив!

– Красно дякую! А куди я тепер праску буду вмикати?!

– Микито, давай поміняємося жінками…

– І тещами?

– Запам'ятай, – навчає бабуся онучку, – у кожної жінки в житті повинна бути лише одна велика любов!

– А хто був твоєю великою любов'ю?

– Моряки…

– Ви вірите в потойбічне життя? – запитує начальник у підлеглого.

– Не зрозумів?…

– Теща, на похорон якої ви їздили минулого тижня, просить вас до телефону…

– Донечко, цей хлопець сирота, до того ще й кривий. Не йди за нього заміж!

– А мені не потрібен красень!

– Я не про те. Пожалій хлопця, йому вже й так дісталося від життя.

Теща:

– Ти ж знаєш, синку, чого хоче жінка, того хоче Бог!

Зять:

– Мамо, невже Бог хоче хутро, парфуми і нові чобітки?!

Бабця – онучці:

– У мої часи дівчата ще вміли червоніти!

– Уявляю, що вам говорили хлопці!

Літо. Село. Сидять дві баби на призьбі. По вулиці проходить військовий підрозділ. Одна бабця каже другій:

– Бачиш, он командир карту дістав. Зараз дорогу запитуватиме.

На цвинтарі сторож увечері почув: «О, навіщо безжалісна смерть забрала тебе?!» Потім набрів біля могилки на чоловіка, який дуже побивався і плакав.

– Я розумію… Горе… Близька людина пішла… Але час вилікує…

– Та… я навіть не знав цю людину… – схлипуючи проказав чоловік.

– А чому ж ви так побиваєтесь?!

– То був перший чоловік моєї дружини!

– Громадянко Кринична, поясніть, з якої причини ви вдарили свого зятя праскою по голові?

– Та я ж його кожного дня переконувала, що у мене м'який і поступливий характер! А він не вірив і не вірив!

Чоловік заходить у квітковий магазин:

– Дівчата! А підберіть мені сто одну троянду для моєї тещі!

– Господи! Чим же ви так перед нею завинили?

– Обід тобі не такий! А до весілля божився, що заради мене вмерти готовий! – розійшлася Галя.

– Та, добре вже, добре, давай свої котлети… – хреститься Іван.

– Петре, ти, запеклий холостяк, одружуєшся?! Я вухам своїм не повірив!

– Та, знаєш… Просто немає іншого виходу… Накопичилося стільки брудної білизни і немитого посуду!

– Жодного дня більше не житиму з таким жмотом і скупердяєм! На, забирай свою шлюбну обручку!

– А де футлярчик?

– Це правда, що жінки живуть довше від чоловіків?

– Ну, не всі… Тільки вдови.