Олексій Кононенко - Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми

Суддя:

– Чому ви кинули в зятя чашку з гарячою кавою?

– Я хотіла йому помахати на прощання і забула, що у мене в руці кава…

Син телефонує мамі:

– Мамо! Я одружуюсь!

– Синку, яка я рада!

– Тільки… Мамо… Вона негритянка…

– Нічого, хлопчику, ми ж з татом не расисти…

– А ще… У неї троє дітей…

– Ну… Ми з татом діточок любимо…

– Мамо… Нам немає де жити!

– Приїздіть. Помістимося у нашій затишній однокімнатній.

– Як же ми там помістимось?

– Ну, ви з дружиною і дітьми у кімнаті, а тато в комірчині…

– А ви, мамо?

– А я зараз слухавку кладу, бо в мене… зупиняється серце…

Суддя до чоловіка:

– Чому ви розводитесь?

– Бо не знав до весілля, що вона несповна розуму!

Теща із залу:

– Неправда! Все він добре знав!

– Ви скаржитесь на вашого зятя за те, що він підняв на вас руку?

– Ні, за те, що опустив!

– Ви стверджуєте, що ваш зять бив вас і вашу доньку, тобто, свою дружину, смертним боєм? А чи просив він опісля у вас пробачення, чи жалкував, що так вчинив?

– Ні… Швидка допомога забрала його у непритомному стані.

– Мій зять назвав мене мавпою, коровою, крокодилом…

– Може, був п’яний?

– Ні, абсолютно тверезий!

– Ваш зять вас лупцював, але ж ви відкусили йому вухо!

– То він сам собі відкусив, а на мене бреше!

– З якої причини ви побили вашу тещу?

– Та яка там причина?! Ми просто поговорили… По-сімейному…

– Це добре, що ви затримали злодія, але навіщо вже було його так бити?

– А ми з донькою і гадки не мали, що то злодій! Ми думали, що то її чоловік, якого ми всю ніч чекали.

– Чому це ви прийшли з дрючком?

– Ви самі казали, щоб я приніс засоби оборони від тещі…

Теща вголос:

– Хотіла б я мати усі грошики наших українських олігархів!

Зять пошепки:

– А я хотів би, щоб ви протягнули ноги, а я став вашим спадкоємцем…

Дружина адвоката до свого чоловіка:

– Хто той чоловік, який так довго тобі кланявся і тиснув руку? Я не пам'ятаю, щоб ти його захищав.

– Я захищав його тещу. Вона дістала два роки…

Слідчий:

– Ваш зять був удома тринадцятого лютого з п'ятої до восьмої вечора?

– Був… Але, можливо, тільки затим, щоб забезпечити собі алібі…

– Чому ви так радієте, Микитівно?

– Моєму зятю зняли половину карного терміну!

– Так… Ви можете гордитися своїм зятем!

– Ви побили сусіда з власної волі?

– Та де там?! Зі мною були жінка й теща.

Теща приїхали погостювати та й гостює собі вже третій тиждень.

– Мамо, – питає зять, – а чоловік ваш за вами не скучив?

– Ти правий, синку. Ось піду на пошту, дам телеграму, хай би приїхав!

– У тебе позавчора померла теща, і ти такий веселий?

– Я ж не винен, що похорон сьогодні. Побачив би ти мене вчора, який був сумний.

Репортер до прабабусі:

– Які відчуття були у вас, коли народився перший правнук?

– Це було прекрасно! Але до тієї миті, поки я не зрозуміла, що стала мамою дідуся!

– Слухай, у тебе така цікава теща!

– Ага! Вона з цікавості і на світ вродилася!

– Мій тесть, як вип’є горілки, то аж на третій день п’яніє!

– А моя теща взимку промочить ноги, а влітку чхає!

– Той драб, що ходив до вас так часто, утік і з твоєю донею, і з твоїми грошима?

– Отож! Але, видно, совість заїла, повернув!

– Гроші?

– Дочку…

– Що це з тобою сталося, Петре? П'єш тільки каву.

– Ат! Надокучило!

– Що?

– Приходиш додому і бачиш усе дві тещі!

– Федю, чому це твоя теща виходить з церкви перед проповіддю?

– А то ти не знаєш! Вона ж терпіти не може, коли до неї говорять, а вона не має змоги відповісти.

– Жінко, дай грошей!

– Не дам, бо проп'єш! Он у тебе є золотий перстень, застав його.

– Але ж то пам'ять по моєму татові!

– А гроші – пам'ять по моїй мамі!

Дружина до чоловіка:

– Я чула, що зараз роблять операції по омолодженню. Дві тисячі доларів – і ти на двадцять років молодша.

– Так? Тоді – ось тобі чотири тисячі доларів, і відправляйся до матусі в утробу.

– У тебе теща така слаба лежить, а ти в пивній сидиш!

– Та я ж п'ю за її здоров'я!

– З тих пір, як оженився, маю гризоту!

– Яку?

– Що оженився…

– Чим ти, друже, тещу годуєш, що вона в тебе як слон?

– Та вона ж їсть один раз на день.

– Бреши, бреши!

– Чому це я брешу? Кажу тобі, що моя теща їсть раз на день – з ранку до вечора…

– Твоя теща снилася мені цієї ночі.