Олексій Кононенко - Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми

Чоловіки вийшли з кафе добре напідпитку.

– Іване, – каже Петро, – он твоя теща стоїть!

Іван спочатку хапнувся, а потім заспокоївся.

– О! Ти вже тещі не боїшся!

– Та вона ж спиною до нас.

Теща підполковника приходить до генерала:

– Що ж це за несправедливість? Кожного місяця у мого зятя із зарплати вираховують 70 гривень за танк, який підбили в Афганістані, коли він там служив!

Генерал викликає підполковника:

– Ти б совість мав! Я за літак і то всього по 50 гривень плачу! На тобі довідку, будеш платити по 30 гривень! Все, що можу для тебе зробити!

Підполковник приходить додому і з порога заявляє дружині:

– Твоя матінка довиступалася! До 70 гривень нарахували ще 30!

– Мамо, купи мені Барбі!

– Тобі вже жениха шукати треба…

– Поки ти пошукаєш, я пограюся!

Дівчина з пристойної сім'ї зібралася вийти заміж за хлопця сумнівної репутації. Увечері відбувається розмова її батьків:

– Ти сказала їй, що не дам не копійки? – запитує батько.

– Навіщо? Я сказала про це женихові!

Молода ще теща-вдова скаржиться зятю:

– Ой, щось без кінця серце болить!

– Та… мамо… без кінця всі жінки хворіють…

– Жінко, ти не помітила, що у нашої Настусі живіт побільшав…

– Так.

– Мені здається, коли ми лягаємо спати…

– Що тобі здається?

– Що вона встає і лазить в холодильник!

Батько сидячи курить біля грубки. Мати готує вечерю. Доня-студентка приїхала з міста, в коротенькій спідничці бігає по кімнаті, перехиляючись, ставить на стіл тарілки тощо. Доня випурхнула з кімнати. Батько:

– Галю, а скільки ж це років нашій Світлані?

– Тьху на тебе! Порахуй…

Батько задумливо:

– Сам бачу, що пора… А скільки ж це їй років?…

Зять – тещі, яка втричі від нього товща:

– Мамо, а ви не чули про нові консерви, для тих, хто хоче схуднути?

– Ні. А що воно таке?

– Відкриваєш бляшанку, а там… нічого немає.

Теща:

– Лікар тобі нічого не казав про мій стан?

Зять:

– Ні. Він тільки дивувався, як можна протиснути домовину у такі вузькі двері…

– Добре вже, юначе! Я відпущу свою доню з вами на дискотеку. Але запам'ятайте – моя дівчинка чемна і вихована. Додому вона має повернутися не пізніше, ніж через три дні!

Теща:

– От якби я була твоєю жінкою, я б тобі у каву отрути насипала!

Зять:

– Якби ви, мамо, були моєю жінкою, я б ту отруту випив із задоволенням!

Вісімнадцятилітня доня повертається додому на світанку. Мати кричить:

– Де ти була? Та я у твоєму віці…

– «У моєму віці», мамо, у тебе мені вже було вісім місяців.

Син приходить зі школи і по-діловому запитує:

– Хочете, я вам слово з трьох букв напишу?

Мама долонею гарненько приклалася нижче спини, і бабця по тому ж місцю віником! Дитя плаче. Приходить тато і розпитує. Син схлипуючи розказує, що у школі навчився писати слово «дім», хотів мамі і бабусі написати, а вони… Батько матері по щоці – лясь!

– Про дім треба думати! А ти про що думаєш?

Синок:

– І бабці дай, щоб про те не думала!

– Так ви кажете, що отой тип в зачовганих штанях і потертій шкірянці, з довгим волоссям, – дівчина? Ви впевнені?

– Не сперечайтеся. То ж моя доня.

– Ви її тато?

– Ні! Я – її мама!

– Мамо, я так втомилася від Петра! – скаржиться доня.

– А ти б поменше за ним бігала!

– Мамо! Я десятку знайшла!

– Було б чим хвалитися! Обтруси спідницю! Я у твоєму віці вже 25-ки знаходила!

– Мамо! Василь зробив мені пропозицію!

– І що ти йому на те?

– Не знаю, думаю. Він запропонував мені вибрати: або те станеться у нього вдома, або в лісосмузі…

Симпатична юнка років сімнадцяти показує курортнику кімнату.

– І ви кажете, що вона з комфортом? – іронізує чоловік. – А яка ж тоді без комфорту?

– Ця ж сама… Якщо її обслуговує мама.

– Ви чули? У Марусі дочка двійню народила!

– Овва! Можу собі уявити, що буде, коли вона вийде заміж!

Доня вийшла заміж. Через кілька днів питає у мами:

– Мамо, а що ти робиш з обідом, якщо він татові не подобається?

– Залишаю на вечерю…

– А я свою тещу вчора на «Отелло» водив!

– Культурна програма?

– Ні, попередження.

– Добре тобі, у тебе теща глухоніма!

– Бачив би ти вираз її обличчя!

– Твоя теща майже зовсім глуха. Навіщо береш її на концерт?

– Саме в тому її приємність.

Теща:

– От помру, будуть про мене говорити, як про Лесю Українку!

Зять: