Олексій Кононенко - Жіноча і чоловіча логіка. Анекдоти про жінок і чоловіків

– Так у тебе є ще голос і внутрішний?! В такому разі я здаюсь!..

– Чому ж Катерина не виходить заміж?

– Вона чекає мужчину своєї мрії.

– А яким же він повинен бути?

– Він повинен захотіти одружитися з нею.

– Мій чоловік спить по двадцять три години на добу!

– Він працює пожежником?

– Ні, рекламним агентом.

– І що він рекламує?

– Снодійне.

– Галю, а скільки ви отримуєте за своє секретарство?

– Дві тисячі.

– Ви знаєте, я б із задоволенням платив вам чотири тисячі.

– Із задоволенням я отримую у п’ять разів більше!

– Кажуть, ти дуже щаслива. Як ти цього добилася?

– Дуже просто. Я познайомилася з багатим чоловіком. У нього були гроші, у мене досвід.

– А тепер?

– У нього є досвід, а у мене гроші.

– Лізо, твій чоловік пам’ятає дату вашого весілля?

– На щастя, ні.

– Чому «на щастя»?

– Я нагадую йому про це кілька разів на рік і щоразу отримую подарунок.

– Остапівно, як твій старий пень поживає?

– Так… Помер на днях… Пішов на город нарвати петрушки в салат і… інфаркт!

– О Господи! А ти ж як?

– А що я? Довелося салат укропом заправляти…

– Ваню, скажи, що ти мене любиш.

– Люблю, кобро.

– Ваню, скажи, що ти мене хочеш.

– Хочу, моя мавпочко.

– Ой, Ваню, ти й мертвого вговориш.

– Ваше ім’я?

– Марія Іванівна Іваненко.

– Заміжня?

– Так.

– Чим займається чоловік?

– Виробничник.

– Діти?

– Ні! Меблі.

– Що з тобою? Ти так схудла…

– Я дуже страждаю, мій чоловік мені зраджує.

– Так розведися з ним!..

– Поки ще не можу. Хочу скинути ще п’ять кілограмів.

– Чому так сталося, що ви вирішили розлучитися?

– Бачите, чоловік має дуже велике коло знайомих жінок, і кожного разу називає мене різними іменами.

– Ну, це несерйозна причина.

– Так, але ж я не знаю, на яке з них обзиватися.

– Ти двері замкнув?

– Так.

– На верхній замок?

– Ага.

– А на нижній?

– Угу.

– А на защіпку?

– І на защіпку.

– А на ланцюжок?

– На ланцюжок? Забув.

– Ну, ось! Заходьте, люди добрі, беріть все підряд, виносьте, бо мій нетіпаха двері не замкнув!

– Ти не даси мені простий олівець?

– Будь ласка.

– Це ж червоний!

– А що, червоний для тебе вже дуже складний?

– Ганю!

– Що?

– Ходи сюди!

– Га?

– Сюди іди!

– Не чую!

– Я гроші приніс!

– Так би й казав. А то розкричався – глуха я, чи що?!

– Алло! Куди це я потрапила?

– Це баня. – Точно баня?

– Та баня ж! А вам куди потрібно?

– Це точно баня?!

– Та баня, баня! Не заважайте працювати!

– Ну то добре. Просто я знайшла в чоловікових штанях цей номер телефону…

– Кралечко! А чи можна зателефонувати вам сьогодні увечері?

– Можна.

– Дайте, будь ласка, ваш телефончик.

– Ви знайдете його у телефонній книзі.

– А як ваше прізвище?

– Його ви теж там знайдете!

– Катю, ти досі не вийшла заміж? Ти що – ще дівчина?

– Як це?

– Ну, ти з чоловіками спала?

– Таке скажеш! Хіба ж з ними заснеш?

– Марусю! Де це ти колготи порвала?

– Та… за танк зачепилася…

– За який танк!?

– Та… на погонах…

– Знаєш, я вирішила продати свій диван.

– З якого дива? Він дуже симпатичний.

– Він нагадує мені про зраду чоловікові.

– Ну, ти даєш! Якби я продала все, що мені нагадує про зраду чоловікові, у мене у квартирі окрім праски і люстри більше б нічого не залишилося!

– Жінко, корова теля з’їла!

– Ой лишенько, я знала, що так буде!

– Ну й, дурна! Хіба ж корова може теля з’їсти?

– Бачиш, я знала, що ти з мене дурну зробиш!

– Хто це у вас розбив шибку?

– Мій чоловік, цей боягуз нещасний!

– Яким чином? Він же такий тихий…

– Пригнувся якраз в той момент, коли я пожбурила в нього вазу.

– Пані, скільки вам років?

– Тридцять років і кілька місяців…

– Скільки конкретно місяців?

– Сто двадцять шість…

Майор:

– Як вас звати?

– Роза.

– А де ви працюєте?

– В банку.

– Як звучить: «Роза в банку»…

Майор до дружини:

– Мені приснився чудесний сон: ніби я ще холостий і прошу тебе вийти за мене заміж…

– І чому ти такий задоволений?

– Ти мені відмовила!

– Дівчино, який у вас гарний светрик!

– Це справжня верблюжа шерсть!

– Я відразу здогадався по двох горбиках…

Дві блондинки:

– У тебе який зір?

– Мінус п’ять.

– Холодно, мабуть…

Телефонна розмова:

– Ти де?

– У пеклі!

– Як вийдеш зі школи, подзвони.

Дзвонить хлопець своїй дівчині:

– Що робиш, сонечко?