Олексій Кононенко - Жіноча і чоловіча логіка. Анекдоти про жінок і чоловіків

– Те ж саме… На дачі – калюжа, огірки, баби…

– Ми з дружиною зустрілися у клубі на танцях…

– Як романтично!

– Нічого собі романтика! Я думав, що вона сидить вдома з дітьми…

– Славцю, можна зайти до вас сьогодні увечері?

– Зробіть мені честь…

– Якщо чесно, у мене прямо протилежні наміри…

– Закохався я в житті лише один раз, але й це кохання виявилося для мене нещасливим.

– Вона тебе кинула і вийшла заміж за іншого?

– Ну що ти! Ця проноза таки вийшла заміж за мене!

– Ти прийдеш на моє весілля у п’ятницю?

– А з ким ти одружуєшся?

– З тобою…

– Святий отче, чи може душа простудитися?

– Що ти, сину мій! Душа – вона як повітря.

– А я йшов учора попри келію ігумена і чув, як він казав: «Душа моя, не ходи босою – застудишся».

– Люба моя! Я привіз тобі дефіцит!

– Який?!

– Імунний…

– Алло! Клаву можна?

– Її немає вдома.

– Знаю, – вона у мене. Так можна Клаву?

– Послухай, якби у нас продавали жінок, скільки б ти дав за мою Марусю?

– Ні копійки!

– Вже домовились!

– Прикинь, друже, вчора вирішили зіграти у підкидного дурня!

– Ну?!

– Партнери напоїли мене і підкинули до власної дружини.

– Ти спав з моєю дружиною?!

– Ні!

– Що, гидуєш?!

– Дівчино, можна з вами познайомитися?

– Не можна! (Озирнулася).

– Ну й слава Богу!

– Я звільнив свою секретарку. У неї дуже неприємний сміх.

– Дивно. Ніхто цього не помічав.

– Ще не вистачало, щоб хтось був присутній, коли я роздягаюсь!..

– Красуне, ви танцюєте?

– Ні.

– Тоді не будемо гаяти час…

– Дайте, будь ласка, пляшку пива.

– Вам із собою?

– Ні, ні! Без вас!

– Допоможіть підібрати подарунок дружині… Бюстгальтер…

– Ну, а які за формою у неї груди? Яблучка, грушки, маленькі диньки?

– Вуха спанієля…

– Є дуже багато дівчат, які просто не хочуть виходити заміж!

– Звідки ти знаєш?

– Я їм пропонував.

– Вино робить вас просто чарівницею!

– Але ж я ніякого вина не пила…

– Я пив…

– Дівчино, а де ви такі гарні ніжки взяли?

– В магазині.

– А обличчя вам у навантаження дали?!

– Ти виглядаєш, як картинка з журналу мод, який ти гортаєш.

– Я тобі така гарна?

– Ні. Така ж зім’ята…

– У суботу іду на весілля… Якби ти знав, як мені не хочеться йти! Але ж мушу!

– Чому?

– Бо я – наречений.

– Клаво, придивись гарненько, який прекрасний день сьогодні!

– Бачу… Ну то й що?

– А пам’ятаєш, ти казала, що одного прекрасного дня від мене підеш?…

– Дайте мені зарплату по гривні!

– А чому не по п’ять чи по десять?

– Е-е-е, голубко, тут своя тактика. Віддаю я своїй Марусі гроші: поки вона їх порахує, а я вже за порогом!

– Проти моєї вроди жодна дівка не встоїть!

– Невже?

– Атож! Стане, гляне, плюне і йде далі.

– Двадцять років з моєю Марійкою ми були щасливі…

– А потім?

– Потім одружилися…

– Оксано! Я кохаю тебе до нестями!

– Василю! Я ж учора тобі чітко сказала «ні»!

– Ой, так це була ти?!

– Марійко, я тебе так кохаю, виходь за мене заміж!

– Добре, я подумаю.

– А Іванка погодилась не думаючи!

– А що ви робите сьогодні увечері?

– Я чекаю дитину!

– А якщо вона не прийде?

– Я давно мрію про велосипед. Кожного вечора розказувала чоловікові, як корисно крутити педалі на свіжому повітрі.

– Ну і як?

– Вчора він виніс на балкон ножну швейну машину…

– Ти нарубала дров?

– Ні…

– Рубай, жінко, поки я живий, бо як помру, то сама будеш рубати.

– Хочу розлучитися з жінкою! Щовечора вештається по кафе та барах!

– Так п’є?!

– Ні… Мене шукає…

– Ну, все, ще по чарці і спати, бо завтра рано вставати.

– Чому б то рано вставати? Завтра – неділя. – Воду пити!

– Петре!.. Я твою дружину!.. Того…

– Що, гад…?!

– Та ні! Я її… трактором переїхав…

– А-а-а… Ну, вибач за підозру…

– Хто там?

– Марійко, це я!

– Я не Марійка!

– Ну, Клава…

– Я не Клава!!!

– Слухай, як тебе там, може ми ще в міста пограємось?!

– Микито, дивись, що це за страхопуд?

– Та це моя дружина.

– О, вибач, я зробив дурницю!

– Та ні. Це я зробив дурницю.

– А ти б поїхав до Іспанії?

– Так!

– А до Англії?

– Так!

– А до Швейцарії?

– Ніколи в світі!

– Чому?

– Ти що, не знаєш, що моя дружина з швейцаром зустрічається?

– Як почуваєш себе у сімейному колі?

– Погано. Палити не смію, пити не смію, у бар ходити не смію.

– Жалкуєш, що одружився?

– Навіть цього не смію.

– Микито, що це ти такий сумний? Щось трапилося?