Олексій Кононенко - Жіноча і чоловіча логіка. Анекдоти про жінок і чоловіків

– Розумієш, моя дружина заприсяглася не розмовляти зі мною упродовж тижня.

– Ну, знайшов чим перейматися. Радій.

– Так, але сьогодні цей термін закінчується.

– Тату, а коли ти був молодим, то кого більше всього любив?

– Звісно, твою маму.

– А зараз?

– Цить, поганцю!

– Я риболов. Рибу не люблю, але сам процес…

– А я мисливець. Ні, дичина мені не потрібна, а от сам процес…

– А у мене 12 дітей…

– ???

– Ну… сам процес…

– Петре, купи корову!

– Ні! Куплю баян!

– Дурню! Баян не видоїш!

– Сама дурна! На корові не зіграєш!

– Васю, ну, ти як колода!

– А ти спортивну гімнастику бачила?

– Ну…

– Згадай, що там дівчата на колоді витворяють.

– Батьку, ходімо в цирк! Там слони, тигри…

– Не маю часу!

– А Микола казав, що на тиграх дівчата в бікіні їздять…

– Добре вже… Ходімо. Дійсно, давно я тигрів не бачив.

– Я чула, що ти вийшла заміж, вітаю!

– Пізно вітати, він вже кинув мене і одружився на іншій.

– Чому ж він тебе покинув?

– Після того, як дізнався, які суми я виплачую кравчині.

– І на кому ж він оженився?!

– На тій кравчині.

– Чому ти вже не зустрічаєшся з Ольгою?

– Поцілував її, а від неї тютюном несе.

– Ну, це не серйозна причина.

– Вона ж не курить!

– Чому ви хочете розлучитися?

– Моя дружина хропе.

– Але це не причина для розлучення.

– Але вона хропе за стінкою у сусіда…

– Петько, ти Анку любиш?

– Так, Василь Іванович, люблю. Учора вночі з нею спав.

– Молоде-зелене! Я про справжню любов!

– А… Ну, це коли ворогів розіб’ємо!

– Любий, ну хоч би раз ти сказав мені перед сном щось сердечне, щире… Наприклад: «Кохана моя!»

– Кохана моя…

– Скажи ще: «Моя найдорожча!»

– Моя найдорожча…

– А зараз скажи щось сам.

– На добраніч!

– Що з тобою? Чому ти такий сумний?

– Я застав свою дружину з коханцем.

– Боже правий! Ти їх повбивав?

– Ні. Але я так хряснув дверима, що вони певно зрозуміли, який я розгніваний!!!

– Як найшвидше навчити жінку плавати?

– Треба все робити ніжно. Ніжно взяти рукою за талію, ніжно…

– Я маю на увазі свою жінку.

– А! Зіштовхни її у воду на глибину.

– Скільки мені років? Відгадайте.

– Навіть не можу уявити…

– Я вам підкажу. Моя доня ходить у дитсадок…

– Вона там завідуюча?

– Пане Микито, коли почалися сварки у вашій сім’ї?

– 14 лютого 1980 року.

– Звідки така точність?

– Така дата запам’ятовується на все життя! Це день реєстрації нашого шлюбу!

– Микито, де зарплата?

– На ощадкнижці.

– А де ж ощадкнижка?

– Та… ще друкується…

– Вирішив я зі своєю Марійкою розлучитися.

– Іване! Вона ж і турботлива, і гарна в тебе…

– То тільки здається… Таке причеплива!

– А що ж таке?

– Та вже півроку гризе, щоб я виніс ялинку з хати!

– Зайдеш до мене? Чаю поп’ємо…

– Ага!

– У мене батьки на дачі. Залишайся…

– Ага!

– Що ти все «ага» та «ага»?

– Язик встав…

– Громадянка Чуйкіна, ваші претензії до відповідача?

– Не можу я так більше жити! Познайомились ми рік тому. Зійшлися. Спочатку він хотів мене раз на місяць, потім раз на тиждень. Одружились – він захотів мене кожного дня! І все йому мало! Вранці – хоче, на обід прийду – хоче, увечері – хоче, вночі – хоче!!!

– Відповідач Чуйкін, що ви на це скажете?

– А що говорити?… Я і зараз її хочу…

– Хто у вас вдома господар, ти чи дружина?

– Ну, звісно, я.

– А чому ж ти, коли вп’єшся, спиш під дверима?

– Я господар, де хочу, там і ночую.

– Ти знаєш, від мене пішла дружина…

– Тоді візьми пляшку горілки і втопи у ній своє горе.

– Нічого не вийде.

– Що, грошей немає?

– Гроші є. Горя немає.

– І звідки ж це ти о такій порі?

– З лекції.

– Лекція продовжувалася до четвертої ранку?

– Так, люба, лектор загикувався.

– Що це в тебе за годинник? Дешевше не міг купити?

– Та… я його знайшов… на вулиці.

– Скільки він коштує?

– Не знаю. Кажу ж – знайшов.

– Хоч приблизно.

– Приблизно? Дев’яносто гривень і тридцять копійок…

– Петре, ти б хотів з Мадонною переспати?

– Ні-і.

– Чому?

– Я футбол не люблю, а чоловіків – тим більше…

– Купив учора пральну машину. Вона пере, віджимає і висушує. І головне – не шумить.

– А в мене сама воду наливає, сама пере, віджимає, розвішує білизну і прасує. От тільки шумить… Інколи навіть дуже.

– Так вона в тебе що, імпортна?

– Хто, Марійка?

– Василю, а які дівчата тобі подобаються? – Високі, довгоногі…