Олексій Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок

– Туди! – один з рибалок показує в інший бік.

– Дякую! – і поплив.

– Навіщо ти йому не туди показав? – запитує другий рибалка.

– Ти його бачив?

– А що?

– Він же без ручки! Не допливе…

Сидять три мисливці біля вогнища, випивають, байки травлять. Один:

– Іду вчора мимо кущів. Чую: «Ням-хрум-шу-жу-зю…» Я – бабах! Підхожу – лисиця!

– А я, – каже другий, – іду і чую: «Ням-ням-хрум-хрум-шу-шу-зю-зю-жом-жом…» Я – бабах! Підхожу – кабан!

– То все дурниці! – каже третій. – Іду мимо кущів і чую: «Ням-хрум-шу-жу-зю-ням-ням-хрум-хрум-шу-шу-зю-зю-жом-жом-ням-ням-хрум-хрум-шу-шу-зю-зю-зю-жом-жом…» Про що це я?

– Що таке рибальське щастя?

– Ну… це коли упадеш у річку без вудочки і випірнеш з рибиною в руках!

– А нещастя?

– Це… коли випірне лише рибина…

– Я одного разу врятував тигреня від лісової пожежі. Так через кілька років дорослий тигр мене з річки виловив і на беріг відніс. Упізнав свого рятівника!

– А я одного разу ведмежаті з лапи гостру тріску вийняв. А через кілька років дорослий ведмідь так тріснув мене лапищею! П’ять місяців в гіпсі пролежав…

– Як же це?

– А то просто зовсім інший ведмідь був…

– Добре клює в цьому озері?

– Клює? Та я, коли черв’яка насаджую, за дерево ховаюся, щоб риби мене не розірвали!

– Дядьку, здрастуйте!

– Здоров.

– Ви мене не впізнали.

– Ні.

– Та ж це ви у нас минулого року курку підстрелили!

– Я ж вам за неї як за качку заплатив!

– Казала мама: нехай би той мисливець ще прийшов та підстрелив качку – може, як за гуску, заплатить…

Ще «нормальний» рибалка запитує у вже «клюкнутого» рибалки:

– Скажіть, будь ласка, котра година?

– Пішов ти нафіг!

– А що це ви мені «тикаєте»?!

– Опанасе, кожного разу коли я повертаюся пізно з полювання, йду крадучись, мов кішак, стараюся не забряжчати, не кашлянути, роблю все, щоб не розбудити Ганю, а вона все одно прокидається, і потім не маю спокою до ранку!

– Не так ти робиш! Я ж приходжу так, як іти, пізно. Скрізь включаю світло, вмикаю музичку, довго миюся, фиркаю, а потім штовхаю Марійку в бік і кричу на вухо: «Давай, жіночко, зо три рази!» Уявляєш, очей не відкриває!

Захотіли риби у водоймі вибрати президента. Зареєстрували трьох кандидатів: щуку, ляща і карася. В передвиборній боротьбі щука з’їла всіх опонентів і виборців, та й вирішила: «Піду я балотуватися в сусіднє озеро».

Два студенти-агротехніки пішли на полювання. Розійшлися в різні боки і полювали кожен собі. Раптом один з них помітив, що кущ хитнувся, вистрілив і… поранив свого напарника. Підняв товариша на плечі і як міг швидко приніс до найближчого селища в лікарню… Через деякий час із операційної до нього вийшов лікар.

– Лікарю, він будет жити?

– Думаю, у нього було би більше шансів, якби ви його не оббілували…

Маєток Баскервілів. Сутінки. У залі при свічках сидить сер Баскервіль. Раптом за вікном тишу розтинає жахливе виття.

– Беррімор, що це за виття?

– Це собака Баскервілів, сер.

Через деякий час:

– Беррімор, а що це за несамовитий вереск за вікном?

– Це кішка Баскервілів, сер.

Через деякий час:

– А що це за зловісна крижана тиша?

– Це риба Баскервілів, сер.

Якось відійшов Опанас від товаришів у лісі, аж чує – кущі тріщать, бачить – суне величезний ведмідь. Сховався мерщій за дерево. А ведмідь стогне:

– Ой! Погано мені!

Порівнявся з тим деревом, де Опанас причаївся, і знову:

– О-ой-йо-йой! Як же мені погано!

Опанас вискочив позаду ведмедя та як влупить його прикладом по довбешці! А ведмідь:

– Ой матінко! І з кожним днем все гірше!

На виставці електроніки японці демонструють робота, який відповідає на всі запитання. Один британець скептично усміхається:

– Перевіримо! Що зараз робить мій батько?

Робот помигав вогниками і видає відповідь:

– Ваш батько ловить рибу на березі Темзи.

Британець регоче:

– Бреше! Я так і знав! Ось телеграма від секретаря мого батька. Дивіться: «Лорд Вудсон передає вітання з Венеції».

Японці забігали, перешіптуються. Потім до британця:

– Робот не може помилятися. Давайте ще раз попробуємо.

Британець повторює питання:

– Що зараз поробляє мій тато?

Знову мигають вогники, і робот видає відповідь:

– Лорд Вудсон дійсно знаходиться у Венеції, а ваш татусь сидить з вудкою на березі Темзи. До речі, він за цілий день нічого не зловив…

– Хочу хом’яка.