Олексій Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок

– Хто там?

– Колода!

Вона швиденько відчиняє, Опанас падає через поріг:

– А тепер – пиляй!

– Опанасе, як сьогодні водичка?

– Прекрасна! – відповідає Опанас, нанизуючи черв’яка. – Риба ніяк не хоче з неї вилазити!

Біля багаття:

– Як у мене боліли ноги в 43-му!… А купив 45-й – як на світ народився!

Опанас ловить рибу. Зима. Холодно. Не ловиться. Наливає Опанас собі чарку. Тільки зібрався випити, аж клюнуло. Він однією рукою тримає чарку, другою підсікає. Над ополонкою вискакує карась, зривається з крючка, падає в чарку, б’є хвостом, підскакує і плюхається знову в ополонку. Опанас спльовує, випиває і… починається такий кльов, що держись. Риба всяка і немаленька! Ледве встигає Опанас витягати. А за спиною у відрі:

– Ну й жучара карась! Казав – наливають, казав – відпускають!…

Повертається Микита з Бровком із полювання добряче «загепаний». Ганя свариться.

– Бровко, – каже Микита, – скільки я пива випив?

– Гав, гав!

– Бачиш, всього два бокали, Бровко не обманює!

Наступного разу Ганя сама запитує:

– Бровко, скільки Микита пива випив?

– Гав, гав!

– А горілки?

– У-у-у-у-у! – завив Бровко.

– У твій невід знову нічого не попалося?

– Та воно попалося! Але ж не будемо ми водолаза їсти!

– Опанасе, багато дичини цього року?

– Ой багато! І качки, і зайці…

– Ну, так…

– Але ж дорого!

Сидить чукча, ловить рибу. Поруч випливає американський підводний човен.

– Хелло, містер! Ви не бачили, куди попливла російська субмарина?

Чукча показав пальцем.

– Норд-вест! – командує американець.

За півгодини спливає російський підводний човен.

– Товаришу, чи не бачив, куди попливло американське судно?

– Норд-вест! – радісно кричить чукча.

– Ти не мороч голову! Краще пальцем покажи!

Майор:

– Полковник так довго цілився, що заєць сам застрелився…

– Ось, почитай, Ганю про риб, – каже Микита. – Може навчишся у них мовчати.

– Рідненький! Може б ти повчився у них пити тільки воду?

– Микито, твій пес вкрав мої черевики!

– Здурів, Опанасе? Мій Бровко ніколи взутий не приходив!

– А чому у вас є тільки риба, запечена в тісті?

– А тому, що немає кому її чистити!

– Був я на полюванні в Африці. Одного разу заночував просто неба. Аж тут до мене підкрався лев, та так близько, що я відчув його дихання на своїй шиї!

– І що?

– Підняв комір…

Ранок. Тиша. На березі річки сидять три рибалки. До одного підпливає жаба і пошепки запитує:

– Клює?

Той (пошепки):

– Ні…

Вона до другого пливе:

– Клює?

– Ні…

До третього:

– Клює?

Він:

– Т-с-с… Клює…

Жаба шумно підстрибує, відкидається на спину і репетує:

– А мені пофіг! Я тут плаваю!

Біля вогнища.

– Єдиний наказ, який я готовий виконати в будь-який час дня і ночі без відмовок, це – «спи».

Василько приходить до школи. Губи розпухли, нижня аж репнула.

– Що сталося? – запитує вчителька.

– Та… Вчора з татом на риболовлю ходили… З човна ловили… А мені на губу оса сіла…

– Це вона так тебе вкусила?

– Ні. Не встигла. Тато її веслом убив!

Прийшов Опанас із полювання. З порожнім заплічником і до того ж п’яний. Марійка так до нього присікалась, що загнала на дерево. Він звідти кричить:

– Ти ж знала, який я буваю сердитий! Навіщо було за мене заміж виходити?!

Ранесенько чоловік вийшов на риболовлю. А на вулиці така віхола-хурделиця – світу Божого не видко. Повернувся додому. Тихенько роздягнувся – і в ліжко до жінки під теплий бочок. Жінка спросоння запитує:

– Ну що, прийшов?

– Прийшов.

– А мій пентюх рибу ловити поперся!

Полювали Опанас і Микита. Розійшлися. Зустрілися.

– Ну, що вполював?

– Нічого.

– У мене теж така історія.

– Давай гайнемо на болото, хоч куличків устрелимо.

– А дорогу знаєш?

– Зараз розпитаємо. Бабцю, як на болото пройти?

– Підете цією стежкою до села. Біля крамниці звернете…

– Годі, годі! Нам би тільки до крамниці дійти…

Сидить Микита на березі, голим задом поблискує. Вудки відклав, штани у воді квасить і примовляє:

– Нікому не можна вірити! Ну, нікому! Навіть самому собі! Ну, не стримався!

– Що так, Микито? – озивається з-під вербички Опанас.

– Та я ж тільки ухнути хотів…

– Опанасе! Пішов я учора на полювання, а рушницю вдома забув!

– Ну? А далі?

– Згадав я про тую рушницю, коли Ганнусі зайця приніс!