Олексій Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок

П’яний Опанас сидить на березі річки з вудкою. Під’їжджає джип, з нього виходять троє крутих мисливців, один запитує:

– Братан, де брід?

– Прямо, ось тутечки… – махає рукою Опанас, похитуючись.

Джип котиться з берега і зникає під водою. Виринають мисливці, мерщій до Опанаса:

– П’яндига! Ти навіщо сказав, що тут брід?!

– Хлопці, та тут тільки-но качки по груди пройшли!

– Дядьку, ви солдат? – запитує Василько.

– Ні.

– То, може, мисливець?

– Ні! А що таке?

– Та… мама каже, що з вас порох сиплеться.

Біля ставка рибалка до рибалки:

– Микито, чому синець під оком?

– А… хай не лізуть!

Лікар взяв відпустку на тиждень і поїхав на полювання. Повертається в лікарню розчарований.

– Так нікого й не вбив! – говорить медсестрі.

– Так-так… – киває та. – Для цього вам краще було б залишитися в лікарні.

Хлопці повернулися з риболовлі. Дід їх запитує:

– Ну як, наловили?

– Не знаємо, ще рюкзак не перевіряли!

– …І тоді я кинувся на вовка і одним ударом ножа відсік йому хвіст!

– А чому не голову?

– На той час голову вже відтяв хтось інший…

– Микито! А ти знову нічого не впіймав! – ущипливо під’южує другана Опанас.

– Е-е-е, Опанасе! У цьому році навіть найбільші брехуни нічого не впіймали!

Чукча і геолог пішли на ведмедя. Дійшли до барлогу. Чукча взяв довгу палицю і штурхнув у кучугуру. Ведмідь заревів і кинувся на мисливців. Чукча припустив, геолог за ним, а ведмідь вже майже на п’яти наступає. Тут геолог згадав про рушницю, зірвав її з плеча, розвернувся і з одного пострілу поклав ведмедя.

Чукча підійшов, похитав головою і сказав невдоволено:

– Поганий з тебе мисливець! Навіщо ти убив ведмедя? Треба було до юрти добігти, а потім убивати! Хто його тепер тягнутиме?

Чоловік приходить з роботи. На столі записка:

«Любий! Я у подруги. Вечеря на плиті. Вудочки на балконі. Якщо щука буде дорожчою від п’яти гривень – купи карасиків».

– Чуєш, Микито, от як вийду я на вовка, сам, один… Жахну з одного ствола – осічка! Жахну з другого ствола – осічка!… Що робити?

– Кидай рушницю, Опанасе, сідай бігом на землю і скидай штани…

– Не зрозумів…

– І мокрими штанами вовка по морді, по морді!

– Якими мокрими?

– На той час вони вже будуть мокрі…

– Чуєш, Микито, я вчора свою Марійку брав із собою на рибалку.

– Ну і?

– Ніхто не клюнув…

Опанас повертається з полювання. Назустріч Петро.

– Опанасе, скільки зайців убив?

– Сім!

– Так… У день можна ж лише одного…

– Так це ж за дванадцять років!

Приходить Микита додому. П’яний. Кричить з порога:

– Ганю! Смаж рибу!

Ганя тихенько йому:

– Микито, риба вся…

– Смаж всю!

Марійка рахує скільки їй накує зозуля.

– Ой, Опанасе, вона мені накувала ще цілих 30 літ!

Опанас дістає рушницю.

– Де ця птаха?!

Дружина запитує у чоловіка:

– А що таке ситуація?

– Уяви собі: ти приходиш додому, а я в ліжку з коханкою. Це – ситуація.

Дружина:

– А якщо ти приходиш з риболовлі, а у мене коханець?

– Чекай, люба! Це вже не ситуація, а проституція!

– Тату, ти боїшся вовка?

– Таке скажеш!

– А ведмедя?

– У мене ж є рушниця!

– А-а-а… Ти тільки маму боїшся!

Микита і Опанас допили другу пляшку – бо не ловиться.

– А у мене дача – три поверхи! – хвалиться Микита.

– А у мене – крута машина! – не відстає Опанас.

– А я – енергетичний вампір! – добиває приятеля Микита.

– Круто! – погоджується Опанас, наливає з третьої пляшки і вдумливо запитує: – А це як?

– А я до сусідового лічильника підключився!

Лікар, виїжджаючи до хворих, завжди брав із собою рушницю. Його запитали:

– Хіба вам для ваших хворих потрібна рушниця?

– Ні, ні! Вони й так помирають!

– Понеділок! 13-те! І ти зібрався на рибалку! – заходиться Марійка.

– Може хоч сьогодні тій рибі не пощастить… – філософськи розмірковує Опанас.

– Микито, мені треба на зиму хутро!

– Ганю, це неможливо!

– Якщо ти не добудеш мені на зиму хутро, я простуджусь, матиму запалення легень і помру. А вартість похорону нині більша, аніж вартість хутра.

– Та воно так… Але похорон раз і назавжди…

Микита морозного зимового ранку вийшов половити рибу. Б’є ломом ополонку, аж чує голос:

– Тут риби немає!

Він відійшов трохи далі і знов б’є ополонку. Знову голос:

– Ну, немає тут риби! Не-ма-є!

– А ти хто такий? – піднімає голову Микита.

– Директор стадіону!

Опанас повернувся з полювання п’яний як чіп. Натиснув дзвінок. Марійка: