Олексій Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок

– Будь ласка, скажіть, добродію, а ваш приятель сьогодні не прийде?

Два дружбани виписалися з психлікарні і через деякий час пішли на полювання на качок. Нічого не вполювали, повертаються сердиті.

– Не повезло, – каже один.

– «Не повезло, не повезло!» – передражнює його інший. – Треба було собак вище підкидати!

– Ганю! – каже Микита. – Давай будемо займатися любощами, як риби…

– У воді?!

– Та ні! Мовчки!

Четверо нових українців після полювання сидять біля вогнища. Дружно допивають другий ящик пива.

Один відішов до кущів, тільки розсупонився по малій нужді, аж тут його за пацюрку вкусила гадюка. Він мерщій біжить до вогню і щосили кричить:

– Дзвоніть по мобілі лікарю! Гадюка вкусила за це саме місце! Хай каже, – що робити?!

Дозвонилися до лікаря:

– Слухай, тут братана гадюка вкусила… Що робити?!

Лікар відразу ж:

– Треба жгут накласти і висмоктувати з рани кров, потім…

Вимкнув мобілку.

– Що він сказав?! – репетує укушений.

Його дружбан повільно ховає мобілку в кишеню:

– Помреш ти, братан…

– Повертаюся одного разу з полювання, втомлений, але задоволений. Раптом мій пес бере слід! Ще теплий – тільки-но пройшов, красунчик! Великий, відбитки чіткі… Ну, я по сліду! З ванної, через весь коридор, до спальні веде. І хитрить, петляє, заплутує! У шафі відшукав його барліг двотижневий!…

– Скільки вчора зловив?

– Трьох коропчуків. А ти?

– Менше…

– Двох?

– Менше…

– Одного?

– Ще менше…

Летить летюча риба над океаном i думає:

– Як добре, рибалок можна не боятися!

Тим часом з яхти в неї стріляють з рушниці і збивають. Риба падає вниз і кричить:

– Ти, козел, я ж не пташка, окуляри купи!

– Надія, куме, – велика сила…

– Ага. Раз клюне – і цілий день надієшся…

– Марійко, сьогодні якийсь нещасливий день! Нічогісінько не вполював!

– Я так собі і думала.

– Чому це?

– Ти до всього ще й гаманець вдома забув…

– Хлопче, де стільки риби наловив?

– Ідіть лісом до озера. Побачите стенд «Ловити рибу заборонено». Від нього берегом наліво йдіть до стенду «За ловлю риби штраф 500 гривень». Під ним і ловіть…

– І ти віриш, що твій Опанас був учора на полюванні?! Та він же нічого не приніс!

– Тому й вірю!

– Куме, у тебе завжди риба більша, ніж у мене! – Так у мене ж руки довші!

Зайчиха побачила мисливця і кричить зайченятам:

– Мерщій затуліть вуха! Зараз він промахнеться і знову буде лаятись!

– Микито, а чому риба не співає?

– А ти співатимеш, якщо одну лиш воду питимеш?

– Опанасе, як краще стріляти в зайця: коли він біжить, чи коли він сидить?

– Коли він висить…

На березі річки сидять рибалки – від юнака до діда старого. На другому березі пляж, на який кілька дівчат прийшли позагорати. Наймолодший рибалка змотує вудки:

– Попливу, познайомлюсь.

Трохи старший:

– А я піду пошукаю човен.

Ще старший:

– А мені і звідси добре видно!

Вже геть старший:

– Треба буде – самі припливуть!

Дід:

– Накаркав – уже пливуть!

– Опанасе, оце був на полюванні. Забив козу. Одним пострілом попав у вухо і в задню ратицю!

– Смішно, Микито! Сам подумай, як так могло бути? Що, куля пішла по колу? От брешеш!

– А я вистрілив тієї миті, коли коза задньою ногою чесала собі за вухом!

– Знаєте, хлопці, чому риба не клює?

– Чому?

– Бо у неї клюва немає!

Заблукали чукчі в тайзі. Один каже:

– Стріляй, може, хто відгукнеться!

Другий стріляє – ніхто не відгукується.

– Стріляй ще!

– Не можу – стріли закінчилися.

Опанас і Микита зварили юшку на березі річки. Є у них дві миски, одна велика, друга маленька. Микита насипає, подає Опанасові маленьку, а собі бере велику. Опанас:

– І тобі не соромно? На твоєму місці я взяв би собі малу миску, а тобі дав би велику.

– Ну! І зрозумій тебе після цього! Ти ж з малої і їси!

Біля мисливського багаття:

– Інколи підпираю паркан і думаю… А інколи просто підпираю паркан… Отаке життя…

Спекотне літо. Двоє риболовів розговорилися на березі.

– У нас ставочок висох. Раків лопатами збирали.

– А у нас ставочок висох, то раків граблями згрібали. Вже варених…

Микита з Опанасом ідуть на полювання. Горілку мають, треба купити закуску.

– Опанасе, ми встигнемо купити 200 грамів ковбаси?

– Ні. Вже пізно.

– А 100 грамів?

– Мій човен – найкращий на землі!