Олексій Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок

Сидять два приятелі в ресторані. Один розповідає:

– Учора був на рибалці. Не встиг вудки розмотати, аж на мене прямо пливе осетрина!

– І велика порція? – запитав, проходячи мимо них, офіціант.

Українець, росіянин і грузин після третьої чарки завели мову про полювання.

Українець:

– Восени! В очеретах! На кабана! Ото полю-ваннячко!

Росіянин:

– Єх! Зимой! Да на медведя! Вот зто охота! Грузин:

– Полеванечко! Охота! Разве это удовольствие? Вот я иду, навстречу дєвушка идет. Мне ахота, ей ахота – вот это ахота!!!

– Слухай, що ти з тим черв’яком так довго возишся? Він у тебе вже здох!

– Е ні, він тільки втратив свідомість. Зараз зроблю штучне дихання, приведу його до тями і хай знову ловить рибу. Нічого придурюватися!

– Микито, знаєш, навіщо на компасі люстерко?

– Навіщо?

– Щоб ти завжди міг бачити того, хто заблукав.

– Не розумію, як можна проводити на рибалці усі вихідні? – «пиляє» Микиту Ганя.

– «Не розумію, не розумію…» Навіщо говориш про речі, яких не розумієш?!

Один крутелик телефонує іншому:

– Слухай, давай махнемо на сафарі, я знаю де путівки дешеві.

– Скільки?

– Ну, там різні ціни. Полювання з дружиною на лева – п’ятсот доларів… З левом на дружину – всього сотка…

Розмова двох рибалок:

– Ти що, одружився?

– Ага.

– Навіщо?

– Отакої! А хто рибу буде чистити?

Вперше уполював Микита зайця. Записав у хлопців рецепт, як готувати смаженину, та й подався додому. По дорозі сів у лісосмузі «подумати». Лисиця підкралася, схопила зайця і чкурнула через лісосмугу.

– От дурна! Зайця вкрала, а рецепт у мене ж! – сміється Микита.

Їдуть рибалки. На березі сидить дід.

– Діду, тут рибу ловлять?

– Ловлять.

Розмоталися. Зо три години ловили. Тихо.

– Діду, так є тут риба?

– Немає.

– А ви ж казали, що ловлять!

– Та ото, як і ви, ловлять, ловлять, а її немає…

– Полював я недавно в Африці, і там за мною погнався лев… Правда, він послизнувся, і мені вдалося втекти!

– І ти не злякався?

– А на чому ж він тоді, по-твоєму, послизнувся?

Микита раненько-тихенько закинув вудочки і причаївся. Поплавки завмерли. Тихо. Аж раптом з води вискакує великий короп.

– Тихо, телепню! – кричить Микита. – Рибу налякаєш!

– От ґава! Купила кілограм ковбаси, а вона така гидка!

– Викинеш?

– Ти що?! Віддам Опанасові на відкриття полювання.

Зима. Біля ополонки сидить Микита з вудочкою, вуха побіліли від морозу, а шапка лежить поруч на кризі. Підходить Опанас:

– Микито! Ти що, здурів?! Шапку надінь, вуха відморозиш, голову простудиш!

– Щас! Вчора випити кликали, а я не почув!

На базарі:

– Ой, ой, хто це в нас, котик чи кішечка?

– А ви що, по вухах не бачите?

– Ні.

– Заєць!

Опанас дістає з банки черв’яка, нанизує на гачок, а той до нього:

– Ти тільки не підсікай різко, а то вуха закладає!

Мисливці ідуть з полювання. Микита увесь час на два кроки попереду.

– Микито, куди ти так летиш?

– Поспішаю виконати «супружеський долг»!

– Чекай, твій дім в іншому боці!

– Але я туди вже не донесу!

– Чому у вашому ставку цього року риба не ловиться?

– Бульдозер зруйнував греблю, і вся дика риба повтікала!

– Я тепер полювати лиса з ховрашком ходжу!

– Не зрозумів?

– Даю йому пляшку і пускаю в нору…

– Ну?

– Через двадцять хвилин вони з лисом покурити виходять!

– Микито! Я вчора упіймав коропа – 20 кіло! На вудочку!

– Е-е-е! Опанасе! А я вчора піднімаю вудку, а на гачку старезний срібний ліхтар. А у ньому всередині свічка горить!

– Добре, добре… Короп був – кілограмів 10…

– Роздивився я, Опанасе, а ліхтар – не срібний…

– Ну… 2 кілограми… Точно!

– Та й свічка всередині не горіла…

– Уявляєш, Опанасе, – розказує Микита, – повертаюся я з полювання, двері не замкнені, заходжу, чую – в кімнаті моя з якимось у ліжку бавиться. Так мені прикро стало! Пішов я на кухню, випив пляшку горілки, журився-журився… А потім роздивився – а квартира ж бо не моя!…

У одного рибалки весь час був пристойний улов. Інші ж ніяк не могли хоч би половину того упіймати, що він ловив. Якось той рибалка захворів і на його місце сів інший. Але поплавки наче завмерли. Через деякий час із води висунувся карась і ввічливо поцікавився: