Олексій Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок

– На землі то він, може, й найкращий, а от на воді…

– Я, хлопці, з рушницею об’їздив усеньку Україну. Де тільки не бував! Багато побачив, по-постріляв…

– Це добре!

– Чому б не добре! Кожен куточок рідного краю знаю!

– Так. Це приємно. Знати в Україні всі місця до йоти…

– І в Йоті був! Я там тиждень жив, на крижня ходив!

– Діду, а як ви так невід плетете?

– Дуже просто…

– Ну, як?

– Беру жменю дірочок і обплітаю їх жилкою…

– Полковнику, а коли ви були лейтенантом, яке у вас було хоббі?

– Полювання і жінки!

– А на кого ви полювали?

– Гм… На жінок!

– Опанасе, чому цілісінький день з вудкою сидиш? Рибки захотілося?

– Так, Марійка оголосила піст!

– Який піст?

– Ну, м’яса немає… Так, маленький пістець…

– Жінко, листи від нашого синочка з Африки про полювання на левів стають дедалі коротшими.

– О Господи, може хижаки вже наполовину з’їли нашого Ваню!

Взяв Опанас свою донечку на риболовлю. Наловив карасів та й каже:

– Ну що, будемо збиратися?… А де ж риба?

– Ти ж казав, татусю, що ловиш рибу виключно для задоволення… Ото я всю рибу випустила назад у річку, щоб ти мав задоволення знову її спіймати.

– Тату! – кричить Василько. – Зайчатину їсти будеш?

– Буду! А де вона?

– Біжімо до дядька Микити, вона до нього в садок майнула!

– Втpетє вже повертаюся з риболовлі, – а під ліжком у дружини коханець! – скаржиться pибалка приятелю.

– То що, більше не поїдеш ловити рибу?

– Оце сказонув! Пpосто я у ліжка підпиляю ніжки…

Поїхали Василь Іванович і Петька в Африку на полювання. Аж за ними погнався слон. Вилізли на дерево. Слон підбіг і почав хоботом дерево трясти.

– Василь Іванович, може у нього на цьому дереві гніздо?

– Неук ти, Петька! Вони в норах живуть.

Опанас сушить тараню. Повен балкон. Марійка свариться:

– Вже ж від тієї тарані спасу немає! Увесь одяг смердить! Як ти будеш їсти ту кляту рибу!

– Бідна на розум ти, жінко! Хіба ж тараню їдять? Її нюхають!

– Микито, мій Сірко читає газети!

– Знаю! Мій Бровко мені про це казав.

Сидять три естонці, батько і двоє синів, ловлять рибу. Зо дві години мовчать. Потім старший син запитує:

– Чому це сьогодні не клює?

Через годину молодший син:

– Мабуть, погода не та.

Через дві години батько:

– Триндите багато, от і не клює!

Мисливець сидів навпроти свого пса і захоплено бурмотів сам до себе:

– Який у мене розумний пес. Підняв зайців. Дістав їх. Дорогу додому знає. Ех! Якби ще він умів розмовляти!

– Обережно! – сказав пес. – Зараз на тебе впаде велика суха гілляка!

Мисливець вирячив очі і завмер. Гілка впала і боляче луснула його по голові.

«І що з того, що я умію розмовляти?» – подумав пес.

Пливе жаба, бачить – карась так ліниво плаває: то одним боком вивернеться, то другим, вистрибне, бульби пускає… Жаба:

– Карась, ти чому тут забавляєшся?

Карась:

– Як чому, рибалок чекаю!

– Що, жити обридло?

– Та ні, просто ми з крокодилом на полюванні – я приманка, а він в очеретах заховався…

– Недавно я був у Африці і винайшов ефективний спосіб полювання на тигрів! Полювати треба вночі – у них в темряві очі світяться. Залишається тільки добре прицілитись проміж очей – і тигр наповал!

– І скільки ж ти їх завалив?

– Жодного. Вони, падлюки, почали ходити парами, і кожен одне око заплющував!

Сидять три браконьєри в корчмі і ліниво пивце попивають. Один:

– Я весною за ніч з невода пару мішків риби виймаю!

Другий:

– Ото ще, з неводом возитися, мокнути… Я динаміту кину і мій човен – риби повен!

Третій пихнув сигаретою:

– Пацани! Дитсадок! Невід, динаміт… Он я дві ночі з електроловом пройшов по водосховищу і маємо Мертве море.

– Марійко, ти, здається не доварила цю зайчатину…

– Все по рецепту. Кіло м’яса треба варити годину. А я взяла півкіла і варила півгодини.

– Микито, клює?

– Слабенько…

– Ну хоч раз клюнуло?

– Ні-і-і…

– Мій тато мисливець. Мама каже, що він такий сильний від того, що харчується дичиною.

– Це ще нічого не значить. Мій тато рибалка, харчується рибою, але плавати досі не вміє.

Радісний Опанас забігає в дім і з порога:

– Марійко, я зловив щуку кілограмів на 20!

– Тихо ти, моя мама відходить!…

Опанас пошепки:

– Теща? Оце поперло!

– Лікарю, тут така проблема…Коли я повертаюся з полювання, дружина завжди з якимось мужчиною. Тільки хочу сваритися, вона каже: «Піди на кухню, попий каву, заспокойся».