Олексій Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок

Поїхав новий українець до Єгипту. Сидить на березі Нілу і ловить рибу. Спека страшна. Нічого не ловиться. Раптом випливає крокодил і шамкає:

– Спека?

– Ага…

– Піт очі заливає?

– Угу…

– Може скупаєшся?

– Марійко, як же буває щастить! З першого пострілу качку підстрелив!

– Чудово!

– Було би чудово, якби не кляте пір’я! І саме полетіло, і м’ясо за собою понесло…

Опанас ловить рибу. Клює. Він підсікає. Тягне вудку. Перед ним виринає кобила з гачком в губі. Опанас оторопіло:

– Кобило! Ти що?!

Кобила:

– Дійсно! Що це я?

Біля вогнища:

– Люблю я синові співати колискові, – розказує Микита. – Години до третьої можу співати… А то співаємо разом з Опанасом і Петром, утрьох…

– У вас підвищений тиск, – каже лікар Микиті.

– Це наслідки pиболовлі…

– Що ви таке кажете? Рибна ловля, навпаки, заспокоює…

– Та я ловлю pибу в забороненому місці…

– Нині піст, – каже священик Гані, – не можна їсти ні риби, ні м’яса. І з чоловіком бути не можна…

– З моїм можна! – сміється Ганя. – Він у мене ні риба ні м’ясо.

Марійка:

– Оце ти потратив суботу й неділю, щоб зловити п’ять карасиків?!

Опанас:

– Люба, невже ти думаєш, що задоволення вимірюється кілограмами?

«Ех! Сюди б зо дві гармати!» – подумав генерал, після того, як промазав по зайцю з гранатомета.

В літаку пілот показує штурману:

– Ондечки, внизу, на березі річки, село, в якому я народився. Малим я вудив рибу, дивився на небо і мріяв стати пілотом…

– Твоя мрія збулася. А зараз про що мрієш?

– Сидіти на березі і вудити рибу…

Літо. Дачі. Дівчина приводить до місцевого ветеринара пса, якого пом’яв ведмідь. Той зробив усе необхідне:

– З вас 100 доларів!

– Що-о? Тільки й знаєте влітку по три шкури дерти з дачників! Цікаво, що ви взимку робите, коли нас немає?

– Ведмедів розводимо.

Діалог на базарі:

– Риба свіжа?

– Звичайно!

– А чому така крива?

– На повороті зловили…

Два ведмеді натрапили на хатину лісника.

Зайшли. На підлозі побачили ведмежу шкуру.

– Що це? – запитав один.

Другий поглянув на шкуру, затремтів і закричав: – Тікаймо! Це моя теща!

Одна щука запитує іншу:

– А ти яких бичків любиш – у маслі чи в томаті?

– У маслі.

– Тоді попливли до автобази!

– Микито, можна брати мого Василька на полювання. Він вже навчився стріляти, з десяти метрів у муху на стіні вціляє!

– Ага! Я бачив! Муху малює на всю стіну.

– Чому риби німі?

– А ти засунь голову у воду і попробуй що-небудь сказати.

– Микито, розкажи, як ти ведмедицю завалив!

– Як завжди: квіти, шампанське, легенька музичка…

– Слухай, Опанасе, чому жінки кажуть, що йдуть скуплятися, а самі нічого не купують?

– А чому ми кажемо, що йдемо на риболовлю, а самі нічого не приносимо?

Мисливець в ресторані.

– Хотілося б дичини. Наприклад, чи є у вас дика качка?

– Немає. Але для вас можемо розізлити домашню.

Світанок. Батько з сином ловлять рибу. Не клює. Батько каже:

– Синку, там мама нам тісто давала, діставай, попробуємо ловити на тісто.

– Тату, а я з’їв тісто…

– З’їв то й з’їв, на здоров’я.

Через деякий час батько знову:

– Синку, там мама нам бутерброди з сиром давала, діставай, попробуємо на хліб ловити.

– Тату, я з’їв бутерброди…

– З’їв то й з’їв, на здоров’я.

Сидять далі. Вже під обід батько встає, потягується:

– Ну що, синку, доїдай черв’ячки, та ходімо додому…

– Микито, а якщо ти вийдеш на ведмедя?

– Жахну з правого ствола!

– А раптом осічка?

– Жахну з лівого!

– А як знову осічка?

– Бігом залізу на дерево…

– А нема дерева!

– Опанасе, ти чий товариш, мій чи ведмедя?…

– Марійко, – дзвонить Опанас, – я на тиждень поїду з хлопцями на риболовлю. Кинь мені в рюкзак закидушки, снасті, запасні жилки, крючки. І не забудь мою рибальську шапочку!

Поїхав. За тиждень повертається. Марійка до нього:

– Як відпочив? Багато наловили?

– Класно відпочили! Тільки ти забула покласти мою шапочку!

– Як забула? Я її в рюкзак на закидушки поклала…

Біля вогнища:

– Микито, які тобі жінки подобаються, ті, що багато говорять, чи навпаки? – А хіба буває «навпаки»?

Сидять рибалки біля казана з юшкою.

– Коли я помру, я хотів би лежати біля свого діда…

– А я хотів би лежати у мавзолеї поруч з Пироговим…

– А я хочу лежати біля Оксани. Тієї, що з двадцять шостої квартири…