Павло Добрянський - Лукаві замашки

- Добра рука - там же кілометрів із шість буде.

- Хіба вам пішки ходити? Ви ж на автомобілі, - дивуються комунгоспівці. - Зате який рай: річка, зелень. А ще як каменюки розчистите, можна буде й автомобілем проїхати.

Ці аргументи, видно, переконують раба, бо він сопе і приступає до розчистки каміння. Рік, три...

- Ви вже свою ремонтуєте? - цікавиться раб, дивлячись, як сусід вовтузиться під «Москвичем». - . А моя ще бігає.

- Кожному овочу свій час, - зітхає сусід і гамселить по якійсь деталі молотком.

- Дідько зна, що таке, - розгублено вилазить раб із «Москвича», що зупинився якраз на перехресті.

Міський транспорт охоплює параліч.

- Ваші права, - козиряє автоінспектор.

Дужі хлопці-шофери виштовхують «Москвича» на узбіччя дороги, і його в ту ж мить оточують вуличні зіваки.

- Корінний підшипник полетів, - авторитетно заявляє якийсь громадянин у пом'ятому капелюсі і, не питаючись згоди, бере ключі.

- Який там у дідька підшипник, - дихає перегаром інший підозрілий суб'єкт. - Знімай карданний вал!

- Ви що? - підскакує високий, худорлявий чоловічок. - Коли хочете знати - вся сіль у карбюраторі. Де тут карбюратор?

Тип у пом'ятому капелюсі глузливо тиче пальцем на масляний фільтр:

- Оце!

Число вуличних зівак зростає, усі навперебій пропонують свої послуги. Скоро з «Москвича» залишається лише кузов - решта валяється на тротуарі.

Поступово запал роззяв остигає, і раб залишається сам на сам зі своїм розібраним «Москвичем».

Етап № 4. Суботніх і недільних днів у раба майже не буває. В настояній на всяких там мазутах із бензином робі він од світання до смеркання колупається в «Москвичі». Буває, правда, що перевдягається у чистий костюм (тепер це з ним трапляється частіше) і гасає по знайомих:

- У вас запасної ресори не знайдеться? Або:

- Порадьте, де знайти задній міст. Чи:

- Ви не багаті, бува, на коробку передач?

Усі розводять руками і рекомендують одне і те ж:

- На станцію технічного обслуговування їдьте! У своїй наївності раб переконується лише тоді, коли, сяк-так діставшись до техобслуги своїм ходом і заплативши енну сумму за ремонт, він просить, щоб його дотягли додому на буксирі. Бо ж на станції технічного обслуговування після ремонту виявили, що раб якимсь дивом увесь час їздив без акумулятора.

Раб не панікує, він ще живе надією, що варто замінити якусь деталь - і знову зійде сонце безхмарного щастя, яке було на етапі № 2.

Та життя безпристрасно нищить усі надії. Деталі виходять із ладу одна за одною, і головне - такі, яких зі свічкою вдень не знайти. Сімейний бюджет тріщить по всіх швах. Працює він, працює дружина, змушена була піти на роботу й теща - всі працюють на запчастини. Дружина, яка колись називала «Москвича» красенем, тепер гукає:

- Ти загнав отого чорта в гараж?

Раб, опустивши руки, наближається до фіналу.

- Або я- або вона!

Етап № 5. «Або я- або вона!»- це ультиматум доведеної до відчаю дружини.

Раб вибирає перший варіант і, підшукавши такого, як і сам, продає «Москвича». За виручені з зиском гроші купує мотопед, пачку «ТУ-104», коробку сірників, випиває пляшку пива і... стає в чергу на автомобіль «Жигулі».

Усе вже переговорено.

Бородаті, з претензією на дотепність анекдоти переказано вдесяте. Пісні фізіономії скоса зиркають на годинник. Залишаються двадцять, десять, п'ять хвилин...

- З Новим роком!

- З новим щастям!

Дзень! Дзелень! Будьмо! Закусили...

- Тост! Тост! Хто виголосить?

- Гумористу слово.

Немає гіршого, як братися за тост, де знають, що ти гуморист. Тут уже ніякої скидки.

- Давай смішне, але без натяків.

- Про кого ж вам?

- Про тещ!

- То я цілих два дні готувала стіл, а ви на Новий рік на мені хочете відігратися? - Це вже теща господаря. - І так, якби не ми, тещі, то добра половина гумористичних збірок світу не бачила б.

- Тоді я вам про дружин.

- Набридло! Про чоловіків давай.

- Але ж вони номенклатурні.

- Нічого, нехай послухають.

- У такому разі слухайте. Один голова міськради...

- Ти, здається, збираєшся обмін квартири робити? - побарабанив пальцями по столу номенклатурний Денис.

- Гм!.. Голова товариства мисливців та рибалок сидів на березі річки і...

- Ага, я й забув, - перебив мене номенклатурний Федір, - після Нового року забереш свою відстрілочну карточку.

- Кхи-кхи!.. Якось голова одного колгоспу виступав на зборах...

- Добре, що я згадав, - просіяв номенклатурний Микола, - ми оце після Нового року розглядатимемо питання про пенсію твоїм батькам, так що ти принеси ту довідку.