Олексій Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Надійно заспокоївши купців, він спіймав їхніх коней. Хурджини зняв, а коней відпустив – по конях могли упізнати його.

Витрусив він товари з хурджинів на землю. Відомо, що за товари, – різні тканини. З міцної алачі зв'язав він два вузли, склав у них крам, закинув собі за спину і вирушив зі здобиччю у зворотному напрямку.

…Про кого тепер розмова? Про каландарів. Зібралися вони в кінці базарного дня в мейхані. Ша-каландара немає.

– Ти не бачив його? – запитує один.

– А ти не знаєш, де він? – запитує інший.

– Він був у рядах різників, – сказав один.

– Увечері я бачив його, як він тинявся, – сказав інший.

Аж тут заходить Ґероґли, увесь спітнілий, навантажений тюками з тканинами, і кидає свою здобич на середину кімнати.

– Гей, Ша-каландаре! Що це у тебе? Поцупив ти, чи що, увесь цей крам? Швидше розповідай, проклятий!

– Спочатку дайте мені чаю випити, покурити дайте. Переведу дух, потім розповім.

– Попити і покурити можна і потім. Розповідай, поки хазяїн не з'явився!

– Про хазяїна турбуватися не варто. Я його заспокоїв.

Тоді подали вони йому все, що він просив. З насолодою попив він чаю, покурив, витер спітніле обличчя і почав розповідати.

– Ну, друзі, ваша справа не припала мені до душі. Ось до кінця базарного дня я і відділився від вас, вирішив добувати гроші самостійно. Пішов я по базару, де торгують тканинами. Бачу – сидить скраю сивобородий торговець. Я почав співати перед його лавкою. Заспівав «ашгин», «талхин», [57] Ашгин, талхин – назва мелодій. витончені газелі Мешреба. Сподобалось йому і він подарував мені тканину «сари кірпік». Поряд з ним сидів торговець з чорною бородою. Я і йому заспівав «ашгин», «талхин». І йому вони припали до душі, і він подарував мені тканину «дараї». Наступним був молодий безбородий купець. Я і йому заспівав. Йому теж сподобалось, і він подарував мені тканину «мадан тюрме». Тим, хто дарував мені тканини, я співав і дякував їм піснею… Ну, а у деяких забрав силоміць, трішки погрожуючи.

– Ті тканини ти отримав за пісні, а інші за що?

– Жовтий торговець подарував мені цю матерію, чорний торговець – ту, один підніс – он ту, інший – цю тканину… – запинаючись пояснював Ґероґли, але каландари повірили йому.

– Агов, друзі! Торговці сказали мені: любий нам твій спів, і ми даруємо тобі цей крам, та дивись – у цій фортеці їх не продавай. Бо як дізнається наш хазяїн – буде нам непереливки… Віднеси і продай їх якомусь торговцю.

Рано-вранці один з каландарів закинув тюки з тканинами на віслюка, відвіз їх і продав торговцю. Повну сумку грошей приніс назад. Тут і зрозуміли каландари, що таке справжній заробіток.

Порадилися каландари і надумали обрати Ґероґли своїм вожаком.

– Гей, Ша-каландаре! Ти тепер головний серед нас. Ми обираємо тебе вожаком!

– Не буду я вожаком! Бачу я, нерозумні ваші наміри. Не будете ви мені підкорятися, – заперечував Ґероґли.

– Та що ти, Ша-каландаре! Ось побачиш, ми будемо тобі коритися.

– Коли будете слухняними, і будете всі сорок ходити разом, тоді я буду вашим керманичем. Таке моє слово, – сказав Ґероґли. – Зараз не буде у нас приробітку на базарі. Бакалійники стали жадібними, а із торговців тканинами ми взяли, скільки можливо. Рушимо у село, добудемо трохи зерна.

Чарджуй. Торговці взуттям

І ось Ґероґли з каландарами – сорок один каландар – вийшли із фортеці і пішли до села.

У кого була кобила, той їхав на кобилі; у кого був жеребець, той їхав на жеребці; деякі їхали на віслюках. Під'їхали вони до поселення. Собаки зчинили ґвалт.

– Ну, друзі, хто мало дасть зерна, відлупцюйте його! – наказав Ґероґли.

– Накажеш відібрати у кого-небудь тельпек, [58] Тельпек – туркменський національний головний убір, висока бараняча шапка. ми знімемо його разом з головою! – відгукнулися каландари.

Вони пам'ятали, скільки грошей отримали за тканини, і тепер були раді підкорятися своєму вожакові у всьому. Вони так і рвалися до бою.

Підійшли вони всі гуртом до дому бая. А в селі ніхто не знав, що серед каландарів є такий собі Ша-каландар. Думали, що це каландари як каландари і подали їм у дірявій торбі пригорщу пшона. Вихопив Ґероґли торбу і наказав побити бая. Всі сорок каландарів накинулися на нього. На тверду землю кинули бая. Жорстоко били його ногами. Залишився лежати він на землі, дух з нього вийшов.