Олексій Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Батман – міра ваги, не однакова у різних країнах Сходу; у туркменів складала приблизно 20–21 кг.

Ад (адіти) – у мусульманській міфології один з корінних народів Аравії. Коран називає місцем проживання адітів ал-Алкаф, який коментатори розміщують у пустелі Східного Хадрамаута. За Кораном, адіти розкошували, але загордились і відмовились наслідувати напучення посланого Аллахом пророка – «брата їхнього» Худа. За це адіти були покарані засухою і ураганом («вітром шумним»), який бушував сім ночей і вісім днів і стер їх з лиця землі. Історична наука даних про народ ад не має. У середні віки в Аравії слово «адітський» часто вживалося в значенні «давній»; і по сьогодні руїни називаються там «адітське житло».

Балам син Баури – у мусульманській міфології персонаж, який відповідає біблейському Валааму. У Корані не згадується, але часто асоціюється з персонажем Корану, який зрадив своїй праведності («І зробив його своїм послідовником шайтан, і був він із тих, що заблукали»).

Калам – перо з тростини (очерету).

Абу-л-Газі вів свій рід від Шейбана, сина Джучі, внука Чингізхана.

У 1051 Р. X. (1641 р.) Абу-л-Газі ще не «сів на престолі свого батька», а, будучи запрошений аральськими узбеками, прибув до Аралу, де він був проголошений ханом тільки в 1053 Р. X. (1643 р. н. е.), а ханом хівинським він став тільки в 1055 Р. X (1645 р. н. е.).

Термін «юрт» у значенні «місце для кочів'я» в Середній Азії та Ірані широко використовується починаючи з XIII ст. У даному випадку він вжитий у значенні «країна». Слово «юрт» О'урт), ймовірно, походить від дієслова «ходити», «йти»; таким чином, могло спочатку означати «ходження», «кочування», «місце для кочів'я».

Мангишлак – гористий півострів на східному березі Каспійського моря. А. Вамбері пояснює Мангишлак: «мінг+кишлак» – «тисяча зимових стійбищ». (А. Вамбері. Путешествие по Средней Азии) Г. Мусабаев вважає, що словосполучення «ман+кишлак» – «бараняча зимівля» (Г. Мусабаєв. Семантика слова «Мангыстау»).

Балхан (у Абу-л-Газі) – гори і район на східному узбережжі Каспійського моря, на південний схід від Красноводської затоки: Великий Балхан і Малий Балхан (Я. С. Берг. История исследования Туркмении).

На думку деяких дослідників, слово «кибитка» («юрта», «дім») запозичене туркменами і узбеками від арабів і означає воно «господар», «батько роду», «родинний», «одружений»; «одна родина», що складає дім, кибитку, тягло. Інші вважають, що це слово було запозичене у китайців, де воно означає «місто».

Нукер (монг. nokor/nokur – «друг») – у монголів цим терміном позначався «вільний воїн, який взяв зобов'язання служити своєму вождю»; у тюркських народів цим терміном позначався «дружинник», «віськовий слуга».

«Хороший», «добрий» (jaxшi) і «поганий» (jаман) зазвичай вживаються як «знатний» і «незнатний».

Битва відбулася в районі Бамі-Беурме, в місцевості на південний схід від сучасного Кизил-Арвата.

Городище Дурун знаходиться приблизно на середині дороги між Ашгабадом і Кизил-Арватом, в 5–6 км на схід від залізничної станції Бахарден.

За словами Муніса-Агехі, ця битва відбулася в 1059 Р.Х. (1649 р. н. е.).

Сакалайн – подвійне число від арабського слова сакаль, що означає в тому числі людей і джинів (духів) у сукупності.

Перша сура Корану.

Термін «іль», який відомий у узбеків у формі «ель», Абу-л-Газі вживає найчастіше в значенні «плем'я», «племінний союз», і не так часто у значенні «народ».

Арабське «шкіра» або «кора», «поверхня, верхній шар землі»; «ґрунт» – таким чином стає зрозумілою народна етимологія слова «Адам».

Джуді – гора в північній Аравії. «Вже пізніше мусульмани перенесли назву «Джуді» на гору в басейні Тигра, з якою християнський, може ще вавилонський, переказ пов'язує легенду про потоп, значно пізніше, не раніше X ст., перенесену на гору Масіс у Вірменії, яка отримала від європейців біблійну назву Арарат». (В. В. Бартольд. О пророке Мухаммеде).

Ітіль – Аділь – Еділь – Етіль – Атил – Волга.

Ріка Яїк (тюрк. jajик – «та, що розлилася»; Даікс – давніх греків) при Катерині II була перейменована в р. Урал «із спеціальною метою стерти у пам'яті народній повстання яїцьких козаків на чолі з Пугачовим (як було прямо сказано в тодішньому указі)…» (Семенов-Тянь-Шаньский В. П. О транскрипции и синонимике географических названий. – Известия Всесоюзного Географического общества, 1940, № 6).