Олексій Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Різа – ім'я восьмого імама секти шиїтів.

Слід п 'ятірні – слід від долоні Хизра. Коли Ґероґли немовлям знайшли у могилі, Хизр благословив його, тричі ляснувши долонею по спині.

Дванадцять кісток – у мусульман вважається, що кістяк людини складається із дванадцяти основних кісток.

Союнджі – радісна звістка і подарунок за неї.

Ак-Памик (Акпамик) – у давні часи в Туркменії існував звичай: якщо у родині довго не було дітей, і, нарешті, народжувалась дівчинка (за звичних умов істота не бажана в туркменській сім'ї), то батьки, радіючи появі дитини, розвішували в середині кибитки по стінах її різноманітні фігури, зроблені з білої вати. (Звідси, очевидно, йде й ім'я героїні казки: Акпамик – біла вата.) Деякі фігури робилися з кольорових ганчірок. (їхні обриси використовувалися у килимовому орнаменті.) Поміж таких фігур інколи розвішувалися і ляльки. У більш давні часи лялька, можливо, вивішувалася і над дверима. Можна припустити, що даний звичай генетично пов'язаний з материнським родом і лялька вважалася духом – покровителем жінок. Такі духи – Емагендер – у вигляді примітивних ляльок вшановуються ще й нині у текемутів, шорців та ін. алтайських тюркських народностей. У Китаї також існував звичай вивішувати при народженні дівчинки ляльку.

За давнім звичаєм, дівчата і жінки поселення нерідко збиралися разом, щоб спільно і швидко що-небудь зшити, спрясти тощо. Найчастіше все це робилося перед весіллям.

Ковурга – смажена пшениця, національна їжа туркменів.

Ак-Мая – біла верблюдиця. «Ак Маянин сюйді» (буквально «молоко білої верблюдиці») – одна з туркменських назв Молочного Шляху (Чумацького Шляху).

Гарбуз видовбаний і висушений у вигляді посудини.

Ібліс – у мусульманській міфології диявол.

Мухаммад (Мухаммед, Мохаммед, Магомет, Магомед) – у мусульманській традиції міфологізований образ засновника ісламу і мусульманської держави (близько 570–632). Актуальне ядро мусульманських уявлень про Мухаммада складає його діяльність як релігійного проповідника, який відмовився від язичницьких вірувань і протиставив їм учення про єдиного і всемогутнього бога. Мусульманська традиція вважає Коран – головну священну книгу ісламу, як збірку проповідей, вкладених у вуста Мухаммада Аллахом; текст Корану, що ніби зберігається на небесах під престолом Аллаха, відкриває Мухаммаду під час його нічних пильнувань на горі Хіра (поблизу Мекки) ангел Джібріл. В Корані Мухаммад – «посланник» Аллаха і його пророк, один із пророків, яких Аллах і раніше посилав до людей. Як і попередні пророки, Мухаммад – звичайна людина; він не вчений, і від нього не варто вимагати чудес; він тільки «застережник» і «вісник» («благовісник»), «світильник освітлюючий», обраний Аллахом для того, щоб донести до людей істину. Одночасно Мухаммад вирізняється серед інших пророків; він заключає їхній ряд і, будучи останнім, підтверджує учення попередників (Коран називає його «печаткою пророка»). Міфологічні риси образу Мухаммада широко розповсюджені в уявленнях народів Ближнього і Середнього Сходу (оповідки про чудесні зцілення Мухаммада, відкриття ним джерел води, оживлення безплідних земель тощо). Мусульманські містики створили образ Мухаммада – «досконалої людини», яка має особливі властивості і ближче всіх стоїть до Аллаха. Культ Мухаммада відображений і в популярному у мусульман багатьох країн святі «різдві пророка».

Іфріт – у мусульманській міфології вид джинів, які мали особливу силу. У фольклорі арабських народів іфріти інколи вважаються душами померлих.

Сілат – джин стихії води.

Ареах (Ал) – злі духи. Про витівки злого духа розповідається в туркменських небилицях. Він підстерігає людину у якому-не-будь безлюдному місці поблизу аулу чи пробирається в кибитку. Чоловік позбавляється духа за допомогою священного ножа чи прикликавши на допомогу порхана.

Бехлілі Дана – «Мудрий Бехлілі». Мова йде про дівана Бух-луле, сучасника арабського халіфа Харун ар-Рашіда (786–809) і популярного героя багатьох анекдотів і притч; інколи його партнером виступає халіф Харун ар-Рашід.