Олексій Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

В області халіфату розрізнялися три гілки огузів або туркменів: сельджукські, балханські та іракські (Баршольд В. В. Очерк, с. 24). За Ібн-ал-Асіром, термін «іракські огузи» (туркмени) виник на початку XI ст. (Там же, с 25).

Мова, ймовірно, йде про Кутб-ад-діна, засновника мусульманської династії в Індії, який правив з 602 по 607 Р.Х. (1205–1206 – 1210–1211 р. н. е.). Кутб-ад-діна, найближчого помічника і сподвижника гуріда Му'из-ад-діна, що завоював Індію у кінці XII ст. н. е., було призначено намісником Делі. Після смерті Му'из-ад-діна (1206) Кутб-ад-дін стає повновладним правителем Делі; з цього часу тюркські елементи посідають панівне становище в країні; починається енергійна ісламізація країни (Умняков И. И. «История» Фахреддина Мубаракшаха, с 108–115).

В. В. Радлов (О языке куманов, с 6) виводить «тенге» від слова «тенгерек» – «коло», а Г. С. Саблуков (Монеты Золотой Орды, с. 519–520) зазначає: «Іменем «денг» (татарським письмом «данг») позначалася взагалі монета… У мові татарсько-тюркській «дат», в перській «тенге», є слово звуконаслідувальне, що означає дзвін металу «тен» чи «тіннь»…». Слово «танга» складається з двох елементів: таєн + гає, де – гає – словоутворюючий аффікс (Zajqczkowski A. Sufiksy imienne і czasownikowe w jçzyku zachodniokaraimskim, с. 68–70), а перший елемент, тобто таєн, співставляється із словом тін – тідн – тапин – тЩн, яке в деяких тюркських мовах (татарська, казахська, киргизька, узбецька та ін.) відображає процес функціонування хутра в якості грошей, має два значення: «білка» і «копійка».

Ярлик – патент на посідання певної посади чи на одержання визначеного чину, звання (А. А. Семенов. Бухарский трактат о чинах и званиях и об обязанностях носителей их в средневековой Бухаре, с. 142).

Легендарний цар Ірану.

Цим арабським терміном позначалися власники дрібних князівств, що з'явилися в Іспанії на самому початку XI ст. у зв'яку з розпадом Кордовського халіфату. Цей термін досить широко увійшов до східної («мусульманської») історичної літератури, в якій він вживається у названому вище значенні: дрібний князь.

Хакім – правитель міста чи області, об'єднуючий адміністративні і судові функції (В. А. Гордлевский. Государство Сельджукидов, с. 144).

Арак («ар» – піт, випари), «арака» – горілка; це слово, відоме в тюркських мовах також у формах араки, раки, ара(и)ґи (якутськ.), увійшло до ряду мов Сходу і Заходу.

До нинішнього часу немає загальноприйнятого написання термінів «бузук», «учук», що у першу чергу пояснюється відсутністю хоч якої-небудь задовільної етимології цих термінів. Ці терміни зустрічаються в написаннях: бузук, бузук, бозок, боз-ок, бузок, бузок; учук, уч-ук, учок, уч-ок. У складі терміну «учук» (учок) елемент «уч» може означати: «три» [учук (учок) – «три племені»; уч огуз – три [різних] племені].

Як відомо із «Сокровенного переказу», серед заснованих Чингізханом «придворних» посад були також чотири «дальні і ближні стріли»; на думку Бартольда В. В. (Туркестан, т. II, с. 411), це були люди, які виконували обов'язки ханських послів.

Ім'я візира Огуз-хана і Кун-хана.

Кулач – міра двох рук, випростаних у довжину.

Ціллю для влучного пострілу, окрім курей (і, ймовірно, мисливської птиці), слугували також гарбузи, закріплені на високих стовпах; називалися вони алтин кабак («золота куля», букв, «золотий кабак»); того, хто збив кулю, щедро обдаровували (Вамбери А. Очерки Средней Азии, с. 93–94).

Слово «байат», яке інколи вважають формою множини, від слова «байан» – багатий, за Махмудом Кашгарським (МК, т. III, с. 126), мовою племені аргу означало «бог» і, ймовірно, як тотем служило назвою племені (Самойлович А. Н. Богатый и бедный в тюркских языках, с. 31–32).

У М. Кашгарського – Алка-болюк і Кара-болюк, у Рашід-ад-діна – Алкир-аулі і Кара-уйлі.

Язири (Йазири) – єдине з туркменських племен, яке вже у XII–XIII ст. було досить чисельним і прив'язувалося до певної території (Бартольд В. В. Очерк, с. 36).

Рашід-ад-Дін – Яірли; Рашід-ад-дін (т. І, кн. 1, с 76) – Баярли; за хронікою Язиджи-оглу Алі – Япурлу. Серед сучасних туркменів відоме плем'я йасир (йасір, ясір).

Існує думка, що етнонім байиндир, як и байат (баят), пов'язаний зі словами «бай», «байан» (Самойлович А. Н. Богатый и бедный в тюркских языках, с. 32).