Олексій Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

С. П. Толстов назву «печеніги» веде від етнічного імені «апасіаки» (пасіани).

Прочитання «чавулдур» – замість широко розповсюдженого у науковій літературі «джавулдур», «джаулдор» – базується на живій сучасній вимові «чаудор» («чавдор»). (Карпов Г. И. Туркмены-огузы, с. 7).

Ця назва в літературі частіше зустрічається у формі «салор» («салир»), рідше – «салур» («салар»); нині представники цього племені називають себе «салир».

Це слово, що пишеться інколи у формі «імр», увійшло до складу назви сучасного племені «імрелі» («емрелі») (імр-емр = імір + ел-і), раніше відомого під назвою еймюр (Бартольд В. В. Очерк, с. 50).

Урегір – ім'я четвертого сина Таг-хана – транскрибується також у формі Уракір, Уркір, Уркіз, Уркез, Юрегір.

Діти, народжені від туркменів, поділялися на три категорії: 1) народжені від законного шлюбу туркмена і туркменки, яких називали «іг» – «стрижень», «основа»; 2) народжені від нетуркменки або наложниці, яких називали «кул» («гул») – «раб»; 3) незаконнонароджені. Цей поділ, як і приналежність до однієї з цих трьох категорій, у житті туркмена грав досить важливу роль (Ломакин А. Обычное туркмен (адат), с 33; Йомудский Н. Н. Караш-хан право оглы. Из народного предания туркмен. О родословной туркмен-йомудов, с 318–321).

Слово «бахші» запозичене, як вважає більшість дослідників, з санскритської мови (bhikshu), чи, як вважає меншість, з китайської мови (paksi), з'явилося у закаспійських туркменів не раніше XIII ст. (Самойлович А. Н. Очерки, с. 145). Це слово спочатку прикладалося до уйгурських писців і до буддійських відлюдників, у монголів отримало значення «писець», «чиновник» (Бартольд В. В. Туркестан, т. II, с. 52, 417). У туркменів термін «бахші» зустрічається у двох значеннях: «професійний співець-музикант», «жива книга» (Самойлович А. Н. Очерки, с. 131, 145) і «начальник», «старшина», «очільник племені».

Болук – частина племені (Будагов Л. Ср. словарь, т. І, с. 292) і одиниця адміністративного поділу.

Слово «jyз» («іузлік») у ряду тюркських народів (наприклад, казахів, узбеків) означає «орда», «союз племен» (Вельяминов-Зерно В. В. Исследование о касимовских царях и царевичах, ч. II, с 382–383). Цей термін має прямий зв'язок не із значенням «обличчя», як вважає Абу-л-Газі, а із значенням «сто»; у башкирів «плем'я» називалося словом «мінг» («тисяча»), слово «Тюмень» («туман») означало «10 000 воїнів» і «адміністративний поділ» (перс, «хезаре» – «тисяча»).

Під терміном «халк» деякі історичні джерела найчастіше розуміють «плем'я», підрозділами якого є «та'іфе» («коліно») і «тіре» («рід»). (Вамбери А. Путешествие по Средней Азии, с. 150; Мошкова В. Г. Племенные «голи» в туркменских коврах, с. 158). Абу-л-Газі вживає цей термін переважно у значенні «народ», «населення».

Слово «аймак», монг. «айімаг» – зібрання, об'єднання близьких видів чого-небудь, зустрічається у двох значеннях: 1) а) у середньовічних монголів цим терміном позначався союз, об'єднання споріднених родин, підплем'я, вірніше, фратрія (Владимирцов Б. Я. Общ. строй монголов, с. 136, 137); б) у тюркських народів це слово частіше в формі «уймак» («оймак») зустрічається в трохи іншому значенні: «За турецьким словником Вефік-паші,…улус ділиться на ілі, іль – на уймаки, уймак – на бої, бой – на уруки (роди)». (Бартольд В. В. Церемониал при дворе узбекских ханов в XVII веке, с. 302). 2) Терміном «аймак» позначаються також кочові племена змішаного походження (МИТТ, т. II, с 43, прим. 2; с 125, прим. 1).

У тюркських мовах це слово зустрічається в формах: омаг, омак, умак, оба, оба; в монгольській мові: умук (И. Н. Березин. Шейбаниада, с 59), обог, обох («род»), «своєрідний союз кревних родичів» (Владимирцов Б. Я. Общ. строй монголов, с. 46). Абу-л-Газі неправомірно ставить знак рівності між аймак і омак; аймак значно більший етнічний підрозділ, ніж омак.

Слово «тамга» в сучасній туркменській мові вживається в формах тамга і тагма (Байлиев X. и Каррыев Е. Туркмено-русский словарь, 1940, с. 294). В основі слова «тамга», на думку А. Дж. Емре, лежить дієслово «там» – «розжарювати», «палити», «запалювати» (Entre А. С. Tuerk Dilbilgisi, p. 174).

Хумай – міфічний птах (Будагов Л. Ср. словарь, т. II, с. 315).