Олексій Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Азлар – Даразлар – Дараз.

Золотоординський хан Джанибек правив з 1342 по 1357 р. (Бартольд В. В. Очерк, с. 44).

Аяз (Айаз) – так звали улюбленого раба Махмуда Ґазневі. За Махмудом Кашгарським, ayas: 1. «чисте (безхмарне) небо»; 2. «ім'я, яке дають рабам [гулямам], тому що обличчя у них прекрасні». Аяз став персонажем легенд: «Образ хороброго і мудрого раба – богатиря Аяза – один з найдавніших образів середньоазійського тюркського фольклору. З його іменем легенда пов'язує «живописну пам'ятку Давнього Хорезму, фортецю перших століть нашої ери – Аяз-кала» (Толетов С. П. По следам древне-хорезмийской цивилизации, с. 22).

Чора – «наближені», «фаворити» (Будагов Л. Ср. словарь, т. І, с. 494); «рабочий» (Радлов В. Опыт словаря, т. II, столб. 2019).

Куртиш – Кертиш – Гердиш. (Бартолъд В. В. Очерк, с. 45).

С. П. Толстов вважає, що хизирський іль – нащадки племен, що переселилися у X ст. в Хіву з Волги (СЭ, 1946, № 2, с 93).

Протока Актам впадає в Балканську затоку Каспійського моря

Кіма – велика плоскодонна барка-каюк на Аму-Дар'ї.

Вірогідно, Аральське море (Примітки А. Г. Туманського в кн. «Родословная туркмен», с 71). Туркмени, киргизи і каракалпаки Аральське море називали «денгиз (тенгиз) море» (Берг Л. Аральское море, с 111); аджи – гіркий.

Бердібек-хана було убито в 1359 р. (1361 р.?); (Греков Б. Д., Якубовский А. Ю. Золотая Орда и ее падение, с. 271).

Огурча – Огричі – Агрича – урочище, яке згадується в джерелах XV і XVI ст. Знаходиться там, де «впадає південний рукав Аму-Дар'ї – Аджай-ба – в Каспій» (Марущенко А. Существенные поправки, с 13–14). Вперше ця назва зустрічається у Захір-ад-діна (1392 р.). (Бартолъд В. В. Сведения об Аральском море, с 72–93).

Арсар'ї – ерсарі.

Балобан, балабан – «Птах родини соколиних, хижак; довжина тіла до 60 см, розмах крил до 1 ЗО см. Балобанів дресирують для полювання на середніх і великих птахів, на зайців і навіть на джейранів. Використовуються мисливцями в Туркменії, Киргизії, Казахстані та ще в деяких країнах Азії, а також в Африці». (БСЭ, 2-е изд., т. 2, с. 452). Цей птах згадується в онгонах.

Мишоїди – птахи родини яструбиних. Середньої величини хижаки, близькі до орлів. (БСЭ, 1-е изд., т. 38, с. 127).

Жінки у тюркських народів у доісламські часи, а в окремих випадках і пізніше, посідали досить високе становище у спільноті: стояли на чолі племен і держав, брали участь у битвах, бенкетах тощо. Ібн-Батута (Тизенгаузен В. Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды, с. 288) свідчить: «У цьому краї (на Волзі. – А. К.) я побачив чудеса щодо великої пошани, в якій у них жінки. Вони користуються більшою повагою, ніж чоловіки», «…у Приараллі, на північ від Хорезму, візантійські посли у XI ст. засвідчили тюркські племена, керовані жінкою». (Толстов С. П. Основные итоги и очередные задачи изучения истории и археологии Кара-Калпакии и каракалпаков, с. 13). Міфічна матір міфічного Огуза носила ім'я-титул Ай-каган. У монголів вдови каганів і правителів нерідко ставали регентшами і правительками (Владимирцов Б. Я. Общ. строй монголов, с. 55).

Барчин-Салор – дружина Алпамиша. Мамині – варіант імені Алпамиш (Жирмунский В. М., Зарифов X. Т. Узбекский народный героический эпос, с. 61, 70, 74–75, 98).

З легендарною могилою Барчин-Салор ототожнюють архітектурну пам'ятку Кок-кесене, що знаходилася на околиці Сигнака (в 5 км від залізничної ст. Тюмень-арик), досліджений В. А. Каллауром і А. Ю. Якубовським, і який є, на думку А. Ю. Якубовського, некрополем білоординських ханів з роду Шейбана (Греков Б. Д., Якубовский А. Ю. Золотая Орда и ее падение, с. 309–310).

Прийменник «про» – «зікр» – «згадка». Зустрічається в оглаві майже всіх розділів «Родоводу».

Грецька назва напівлюдини-напівлева. Сфінкс – істота з грецької легенди, демон смерті – жіночої подоби з жіночими грудьми, з левиним тулубом, з крилами – породження стоголового дракона Тіфона і Єхидни. Ім'я пов'язане з дієсловом «сфінго» – «стискати, душити». Демониця на роздоріжжі біля міста Фів підстерігала перехожих, загадувала загадки і душила тих, хто не міг їх відгадати. Це тривало до того часу, доки цар Едіп не виказав сфінксу вищі знання. На запитання Сфінкса: «Що вранці на чотирьох ногах, вдень на двох, а увечері на трьох?», Едіп коротко відповів: «Людина». Правильної відповіді мудрого Едіпа було досить, щоб демониця кинулася вниз зі скелі і розбилася. А Едіп волею народу став царем Фів.