«Переказ про Коркуда схожий з привнесеним ісламом із заходу переказом про «пророка» Хизра, чи, за турецькою вимовою, Хидира, що, звичайно, не заважало показувати і шанувати могилу Коркуда, яку декількох місцях на заході (у Верхньому Єгипті і на острові в гирлі Шатт-ал-Араба) показували могилу Хизра. Прислів'я: «Нехай дарує тобі (бог) зцілюючий дотик пророка Хизра, нехай дарує знання батька Коркуда».
В. В. Бартольд
«Святий Хідир, який живе в пісках, – покровитель пустелі. Побачити його – значить стати щасливим, отримати виконання своїх бажань, примноження майна вдвічі. У казках св. Хідир допомагає героям порадами, пояснює складнощі, інколи дарує що-небудь, наприклад, яблуко, що викликає зачаття».
М. Сакалі
Мерв. Руїни медресе
«Популярний загальному сулъмансъкий святий пророк, який замінивши Буркута став у народній уяві покровителем землеробства. Невидимий Хизр (Хидир) мандрує по землі, дає багатство і щастя кожному, перед ким постане видимим. Для святого Хизра на купу обмолоченого зерна клали шматок глини, щоб він поглянув на зібране зерно чи торкнувся його рукою і таким чином збільшив урожай».
В. Басілов
* * *
Тиша
За мить до зливи, в центрі світу,
У серці дикої природи,
Я слухав тишу серед літа,
Спів неземної благодаті…
Тоді я закохався в тишу.
Та іншим разом, в час наруги,
Коли землею засипали
На цвинтарі могилу друга,
Стояла тиша непорушна…
Тоді я зненавидів тишу.
Турбанаяз Дашгинов
* * *
Пережитки шаманізму відбилися у народних поглядах, пов'язаних з почесним суспільним станом ходжів. Уявлення про надзвичайні властивості ходжів та їхні лікувально-чаклунські функції в народному побуті туркменів збереглися до наших днів. Пов'язані з ходжами шаманські вірування найбільше збереглися у туркменів-нохурлі (нохурців).
Як і у всій Туркменії, в Нохурі ходжі вважаються нащадками пророка Мухаммеда по жіночій лінії, від шлюбу його дочки Фатіми з халіфом Алі. При цьому ходжі Нохура у відповідності до свого родоводу діляться на три групи. Одна група (іранські ходжі) називають себе нащадками святого Сеїд (Сейід) – Неджепі, могила якого знаходиться в поселенні Ходжа-Кала на Сумбарі.
Руїни старого Мерва. Палац колишнього правителя. Закаспійська область
Хівинські ходжі ведуть свою генеалогію від похованого на городищі старого Ургенча святого Шіх-Шерепа, який згадується в «Родоводі туркменів» Абу-л-Газі як сучасник Арсарі-бая. У Нохурі також є шанована могила Шіх-Шерепа. Третя група – «екме»-ходжі – вважається нащадками святого Сейід-Бюзрюка, похованого в Ірані.
Більшість оповідей про чудеса, які ніби вершать ходжі, розповідають про зцілення людей, психічно або нервово хворих.
* * *
Син Амбар-она, якому приписували здатність оживляти захланних і з'їдених тварин, потонулих людей, зник у водах Амудар'ї, засоромившись того, що перевершив батька святістю. Вважали, що він регулює режим Амудар'ї, виступає покровителем тих, хто плаває по ріці.
* * *
Куня-Ургенч
Знайде зірку
У кожної людини є своя зірка, хто шукає її, той знайде.
(Народна мудрість)
На землі простеливши ойлоук —
Свою чорну бурку пастушу, —
З неба вечір спустився,
Зазирнув у печеру,
На рівнині улігся,
На пісках,
На такирі, [237]
На листочках —
Долонях дерев.
І одна за одною
Зорі, наче вуглинки,
З неба в тиху воду упали.
Ось хлопчина сидить,
Очі в озеро втупив
І не може відвести
Від падучих мигаючих зір.
Йому ім'я – Ільяс.
Не рибалка той хлопець,
Хоч кожного вечора
Він приходить сюди.
Тільки зорі мигнуть —
їм хлопчина мигає в одвіт.
– Зорі, – ледве шепоче, – чекаю на вас, —
Пливіте, прекрасні, до мене! —
Ось, вам, яблуко стигле червоне, беріть!
Усміхаються зорі далекі,
Та не хочуть до нього пливти.
Крихти хліба кидає Ільяс Як приманку, —
Може, зорі
Підпливуть-таки ближче.
Бо смугастий бичок
Теж не зразу
До нього прийшов,
Коли пригощав
Запашною травою.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу