Олексій Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Околиця м. Ашгабада. Перське свято Шажей-Важей (піст). Вихід процесії з мечеті

Герой чарівних казок, напівлегендарний араб і поет домусульманської епохи, «втілення безмежної щедрості» (помер на початку VI ст. н. е.). В очах нащадків Хатам був утіленням давніх арабських ідеалів. Перекази приписують йому усілякі доброчинності і особливо підкреслюють щедрість і гостинність Хатама, які він не переставав виявляти і після своєї смерті. Казки про Хатама, що побутують у Туркменії, ймовірно, арабського чи іранського походження.

Хатам старовинних арабських переказів у більшості випадків – бідняк, який не завжди навіть має чим пригостити гостя. Хатам туркменських казок – володар незліченних багатств. Збагачення сталося внаслідок неточного виконання Хатамом наказів ахуна, що творив таємничі маніпуляції на могилі щойно померлої дитини з метою перетворити її в золото. Кінець кінцем, в золото перетворився сам ахун. Хатам заховав золото вдома: він щедро роздавав його всім злидарям і золота у нього не ставало менше. Таким чином образ Хатама, звичайно, втрачає у порівнянні з арабськими переказами, за якими Хатам, надаючи допомогу, часто віддавав останнє, що у нього було.

Цікавим є подальший розвиток цього образу – від щедрості матеріальної до щедрості духовної. Хатам не може бачити навколо себе страждання без того, щоб не намагатися полегшити його, незважаючи, людина то чи тварина.

Людям, які потерпають від нещастя, Хатам надає активну допомогу безпосереднім втручанням в їхню долю, роздає золото усім біднякам, допомагає не тільки окремим особам, але і цілим містам, щоб врятувати населення міста йде битися із страшним чудовиськом чи шукає розгадки якої-небудь смертоносної таємниці.

Околиці м. Ашгабада. Вид на ущелину за Фірюзою

«Цей образ – єдиний, який немає собі рівних по височині великодушності і духовної щедрості не тільки у східному епосі, але, можливо, і у всьому світовому фольклорі. Казкові сюжети за участю Хатам-Тая, за невеликим виключенням, є унікальними, такими, що не мають паралелей в інших народів».

«Коли юнак (Богач-джан) лежав там, до нього з'явився Хизр на сірому коні, тричі провів рукою по його рані: «Не бійся, юначе, від цієї рани тобі смерті немає; гірська квітка разом з молоком твоєї матері буде ліками для твоєї рани», – сказав він і зник».

Міфологічний персонаж народів Середньої Азії. Уявлявся в образі благочестивого старця, що обдаровує достатком і щастям тих, хто наживо побачить його. Хазра вшановували, як захисника від пожеж, повеней і крадіжок, від укусів гадів і скорпіонів.

Образ походить від мусульманського Хадір. Хадір (ал-Хадір, ал-Хідр) у мусульманській міфології персонаж, що увібрав у себе риси різних міфологічних персонажів доісламського Ближнього Сходу. У Корані не згадується, але коментатори майже одностайно ототожнюють його з «рабом Аллаха» – дійовою особою коранічної оповіді про мандри Муси. Коранічна легенда бере початок у давніх епічних циклах про пошуки «живої води» і про випробування віри.

Образ Хадіра досить поширений як у мусульманських книжкових переказах, так і в народних віруваннях. У мусульманській традиції, головна якість Хадіра – безсмертя. Хадір вважається наставником і порадником багатьох пророків. Ім'я Хадір (буквально «зелений») вказує на його зв'язок і з рослинним світом, і з морською стихією. Хадіра вважають покровителем морських мандрівників.