Олексій Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Подібно єгипетським пірамідам, які приховують у собі багато незвичайного і несподіваного, орнаменти туркменських килимів бережуть якусь інформацію, можливо таку, що відкриває доступ до унікальної цивілізації туркменів. І якщо піраміди непорушно стоять з часів фараонів, то килими не могли зберігатися тисячоліттями. Через десятки сотень років туркмени пронесли своє прекрасне мистецтво майже в незмінному вигляді, через формації та епохи.

«У літні дні робота килимарку так виснажує, що вона валиться з ніг, особливо тоді, коли мова йде про змагання між жінками різних родин… Майстриня протягом години виробляє до 3000 вузлів і величезну кількість ударів дараком. Легко уявити, що виконуючи таку роботу протягом 8-ми годин тепер і 10–12 годин раніше, щоденно протягом довгого туркменського літа, майстриня виснажується до нестями… Лише необхідність помахати десятки тисяч разів на день залізним гребенем вагою у 1 кілограм, і не просто махати, а із силою ударяти ним, у весь час отримуючи зворотні удари в руку, здатна «відвалити» руки у будь-кого з наших атлетів… У кожен килим, який ми бачимо, любуємося ним, купуємо чи просто ходимо по ньому ногами, вкладено в середньому енергії у 300 кінських сил, яка може дати світло невеликому місту… протягом 8 годин».

Понад шість тисячоліть живе килимове мистецтво, втілюючи в собі генетичну пам'ять туркменського народу.

Мерв. Базар килимів

Міфічний дракон; відомий в основному як персонаж фольклору. В його походженні, ймовірно, основну роль зіграли реліктові представники фауни – величезні ящірки-варани.

Образ сумсара (як і апи), привнесений на туркменський ґрунт зовні, тому має обмежений фольклорно-літературний вжиток.

Дракон – крилатий (летючий) змій, міфічна істота, яку уявляли у вигляді сполучення елементів різних тварин, зазвичай голови (часто кількох голів) і тулуба плазуна (гадюки, ящера, крокодила) і крил птаха; інколи до складу такого комбінованого образу входили і частини тіла інших тварин (риби, пантери, лева, козла, собаки, вовка тощо).

Дракон може вважатися подальшим розвитком образу змія: основні ознаки і міфологічні мотиви, які пов'язують з драконом, в головних рисах співпадають з тими, що характеризували міфологічного змія. Як і змія, дракона пов'язували в більшості випадків з родючістю і водною стихією, в якості господаря якої він виступав. Дракон вважався ще покровителем скарбів, взяти які можна було тільки після вбивства дракона.

Образ дракона характерний для відносно пізньої стадії розвитку міфології: він представлений головним чином у міфології ранніх держав (Шумеру, Єгипту, Угріту, Індії, Греції, Китаю, Японії, Мексики), в більшості яких господарство було засноване на штучному зрошенні (т. з. гідравлічні спільноти), у зв'язку з чим особливо значимим був успадкований від минулих часів культ водоймищ, пов'язаний з драконом. В образі дракона поєднуються образи тварин, які з первини є втіленням двох протилежних і відмінних від земного світів – верхній (птахи) і нижній (змії чи інші плазуни). Тому спочатку міфологічний образ дракона був одним із способів представлення тієї ж пари протилежних міфологічних символів, які відомі в міфі про поєдинок (чи битву) міфічних гадів і птахів. Дракон – образ водної стихії – уявлявся часто вогнедишним (поєднання протилежних символів води і вогню). У гіпотезі деяких учених (А. Леруа-Гуран, В. Я. Пропп), формування гібридного міфологічного образу дракона відноситься приблизно до того самого періоду, коли більш ранні міфологічні символи тварин поступаються місцем богам, що поєднували в собі риси людини і тварини. Поєднання різних тварин в одному міфологічному символі приводить до відчуження порівняння міфологічного символу з реальною твариною.

Спільним для всіх міфологій, в яких дракон виступає в якості окремого персонажа, є міф про убивство дракона героєм (чи божеством), який таким чином звільняє захоплену драконом воду, скарб чи викрадених людей (дівчину). Поширений мотив викрадення драконом дівчини походить від обряду, під час якого дівчину приносили в жертву духові вод. Міф, який відповідає цьому обряду, зазвичай побутує у формі розповіді про дракона, який вимагає собі дівчат як щорічну данину. Міфологічний мотив поєдинку героя з драконом надалі поширився у фольклорі, а потім розповсюдився в літературі у вигляді легенди про святого Георгія, який переміг дракона і звільнив полонянку.