Олексій Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

У суфізмі пір – старець-наставник.

У міфології татар-мішарів пір – злий дух.

У туркменів – шаман. У якутів «оюн» для чоловіків і «ураган» для жінок, у ненців – «тадебя», у юкагирів – «алма», у саамі – «нойда», у казахів – «бакси», у хантів – «йолта-ку».

Уже у глибоку давнину уява людини заселяла оточуючий світ духами. Ці могутні і зазвичай невидимі істоти нібито перебували повсюди: у лісах, степах, горах і водах. У кожному окремому урочищі міг жити особливий дух-господар. Навіть на небі і під землею мешкали духи. Одні з них посилали людям блага, інші прагнули принести шкоду.

Звички і особливості духів «знали» шамани. Вони «уміли» належною жертвою прихилити їх до покровительства чи просто утримати від зла.

Тюркомовні народи вірили, що у шаманів є особливий камінь, за допомогою якого можна викликати дощ, сніг і непогоду.

Словом «кам» називали своїх шаманів тюркомовні кочівники, наприклад, половці, які жили в південноросійських степах. Обрядові дії шамана у стані екстазу – камлання.

Таджики і узбеки вірили, що духи-парі закохуються в людину і вимагають від неї кохання у відповідь. Якщо обранець парі не відповідає на кохання і не погоджується прийняти на себе служіння духові, парі карає його хворобою. За кохання парі дарували людині удачу, наприклад, на полюванні, або властивість передбачати долю і виліковувати хвороби, виганяючи злих духів. Зазвичай людина, обрана духом-парі, стає шаманом.

Стабільно зберігається шаманство в побуті народів Середньої Азії і Казахстану. Тут шаманство вже давно сприймалося як частина ісламу. Віра в духів, у святих, іноді й просто у надприродні сили притягує до шаманів людей.

Закаспійська область. Руїни Старого Мерва. Могили Асхабів

Туркменський сімруг або (симрух) походить від іранського сімурга (симурга). В іранській міфології симург (сімург /фарсі/) віщий птах.

Назва походить від авестійської назви орлоподібного птаха. Інколи симург виступав знаком долі (поема «Шахнаме»). Деякі джерела показують його з двома натурами – доброю і поганою, інші («Шахнаме») свідчать, що було два симурги – благий і демонічний. Благий (добрий) симург знайшов у пустелі немовля Заля, батька Рустама, і вигодував його у своєму гнізді (універсальний мотив світового фольклору). Він же вилікував противника зороастризму Рустама і допоміг йому убити заговореною стрілою непереможного борця за зороастрійську віру Ісфандіяра. Демонічного симурга убив Ісфандіяр, який у ранніх версіях епосу, ймовірно, взагалі виступає як супротивник симурга. Здатність симурга зцілювати – відлуння давнього євразійського міфу про орла, який приніс на землю пагін Дерева Життя з неба чи зі священної гори. Негативна іпостась симурга теж, мабуть, євразійського походження. Пера симурга в міфах використовувалися при гаданні і магічних діях. Симург – один з найпопулярніших образів в образотворчому мистецтві. На повстяному килимі з курганів Пазирика (V–III ст. до н. є.) зображений поєдинок симурга зі сфінксом. [233]Класичним вважається зображення симурга на золотій посудині (жбані) з Копенського чаатаса (VIII ст. н. е.). Збереглося багато зображень симурга на поліхромних кахлях в мініатюрах XIII–XIV ст. На шабельних клинках тієї ж епохи часто зображувався поєдинок симурга з драконом (малося на увазі чудесне покровительство симурга господарю зброї). На мініатюрі з рукопису 1493 р. із списком поеми Аттара «Бесіда птахів» зображений симург (терміном «симург» софійські містики з оточення Аттара позначали своє божество), який кольором свого оперення примушує засоромитися павича і фазана (чим метафорично стверджує перевагу вищого духовного начала над іншими проявами буття). Після приходу на царювання династії Сефеїдів зображення симурга стало емблемою Ірану поруч з його державним гербом. Від авестійського симурга походить також Семурв – фантастична істота з головою і лапами пса, з крилами і в риб'ячій лусці (що символізує його панівне становище на землі, у повітрі і воді).

Близький до образу симурга Гаруда (дослівно «пожирач») індійських аріїв. Гаруда зображувався фантастичною істотою з людським тулубом, орлиною головою, крилами і кігтями. У туркменському фольклорі є багато казок про птицю симург, яка переносила на собі героїв на міфічну гору, вбрану дорогоцінними каминями і золотом.