Олексій Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Туркмен-йомуд

У туркменських казках відома чарівна птиця Замир, яка походить від птиці Зумруд, персонажу арабських і перських казок.

У туркменів було розповсюджене і вірування про двох великих птахів Гарагуш-какди і Гарагуш-тутди. Їхні образи не завжди негативні і зближаються із переказами про Гаруда і Симурга.

«Авеста» говорить про трьох птахів: Саєна (орел чи гриф), Аразіф'я (орел) і Варегна (беркут). Про птаха Варегну, втілення дикої сили, в «Авесті» (Бахрам-Яшт) говориться:

Саєна – це величезний птах, що закриває гори подібно хмарі. «Авеста» змальовує Саєну, який втілює у собі три образи. Якраз Саєна фігурує пізніше під іменем міфічного птаха Сімург (туркм. Симруг), бо ця назва походить від авестійського «сайна-мріга» (тобто «сайна-птах»). У туркменських казках Симруг живе в горах, охороняє золото і коштовності. У казці «Касим-оглан» навіть дитинча Симруга досить великих розмірів – «кожна нога була величиною зі ступку, в якій жінки товчуть зерно, голова – як верблюже сідло, тулуб – більший від туркменської юрти».

«Велику участь у долі героя бере і птиця-симрух. Це – міфічна птиця. Її назва походить від двох іранських слів: Сі – тридцять і мург – птах. Перекази про неї схожі із переказами про птицю-гриф і птицю-моголь руських казок, птицю-гаруда індуських, птицю-ангкарух і птицю-пин китайських. Епізоди руських і туркменських казок за участю такої птиці тотожні.

…Гарагуш-какди і Гарагуш-тутди – величезні міфічні птиці. Гарагуш-какди ударяє людину по голові своєю лапою, а Гарагуш-тутди тим часом тримає людину у своїх кігтях – таким чином викликають у людини нервові розлади, які переходять у божевілля».

В однієї вдови був єдиний син, і ніхто не міг зрівнятися з ним у хоробрості. Через ту його хоробрість і мужність з ним увесь час дружили син бая і син купця.

Якось, гуляючи, набрели вони на колодязь, а біля нього побачили сліди якоїсь величезної істоти. Зазирнули вони в колодязь, а звідти повіяло жаром, як з тандира. Друзі зраділи і вирішили: «Ми знайшли житло дева. Треба його убити і заволодіти усіма його скарбами, усім його добром».

Того дня вони повернулися додому, а наступного – прихопили із собою довгу мотузку і знову прийшли до колодязя. Син бая сказав:

– Я полізу першим і уб'ю дева.

Він обв'язався навколо пояса мотузкою, і його почали спускати в колодязь. Минуло трохи часу, і син бая почав смикати мотузку і кричати:

– Ой, тягніть мене швидше, я зовсім спікся!

Його відразу ж витягнули нагору. Тоді син купця сказав:

– Ну, від тебе нема ніякої користі. Хіба можна так ганьбитися? Спускайте мене в колодязь!

Ось син купця обв'язався мотузкою, взяв у руки шаблю, і його почали спускати в колодязь. Та не встиг він трохи спуститися, як теж почав кричати:

– Ой, я спікся, ой, я згорів, тягніть мене нагору!

Його відразу витягнули. Тоді юнак-сирота сказав:

– Тьху, з вас людей не буде, хіба можна так боятися! А ну, спускайте мене і не витягайте, якщо я навіть проситиму про це.

Обв'язався він мотузкою, взяв до рук оголену шаблю і поліз у колодязь. Почали спускати юнака в колодязь і спускали доти, поки він не досяг самого дна.

Опинившись на дні колодязя, юнак побачив, що всередині колодязь розширюється. Поглянув юнак – а перед ним сидить сяюча пері. А біля неї спить величезний дев.

– Послухай, чоловіче, – сказала пері юнакові, – поки дев спить, убий його якнайшвидше і виведи мене на білий світ.

– Добре, – відповів юнак, – я виведу тебе на білий світ, але не стану убивати дева, поки він спить. Це буде не по-чоловічому. Я розбуджу його, і ми поміряємося силами.

Юнак почав штовхати дева і тягнути його за ногу, але той ніяк не прокидався.

Тоді юнак увіткнув у п'ятку девові вістря своєї шаблі. Дев миттю підскочив і побачив, що йому загрожує людина. Тієї ж миті дев схопив свою булаву і ударив нею, та тільки пробив у колодязі яму. Не встиг дев змахнути булавою вдруге, як юнак ударив його по голові шаблею. І ось голова дева, ніби величезний казан, репнула і покотилася, а кров дева полилася потоком.

Юнак подав знак своїм товаришам, і вони витягнули усе золото і срібло дева. Залишилися в колодязі тільки юнак і пері. Тоді пері і говорить юнакові: