Олексій Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Усі люди, які зійшли з корабля, захворіли. Пророк Нух, його три сини і його три невістки одужали, усі ж інші люди померли. Після цього пророк Нух кожного із своїх трьох синів послав у різні землі. Сина свого на ймення Хам він послав у землю Хіндустанську, сина свого на ймення Сам послав в країну Іранську, сина свого на ймення Яфес (Яфет) послав у напрямку північного полюса. І сказав він їм усім трьом: «З чад Адамових, окрім вас трьох, нікого не залишилось. Тепер ви троє селіться в [цих] трьох юртах, а коли у вас стане багато синів, дітей, – зробіть ці землі [своїм] юртом і живіть [там]».

Про Яфеса деякі кажуть, що він був пророком, а деякі кажуть, що він не був пророком. Яфес, з волі свого батька, покинув гору Джуді і пішов до берегів Ітіля [105]і Яїка. [106]Він прожив там двісті п'ятдесят років, потім помер.

У нього було вісім синів; потомство від них було досить чисельне. Імена [його] синів наступні: Тюрк, [107]Хазар, Саклаб, Рус, Мінг, Чін, Кемері, Тарих. Яфес, помираючи, посадив на своє місце свого старшого сина Тюрка, а іншим синам своїм сказав: «Тюрка вважайте своїм государем, коріться йому!»

Тюрку дали прізвисько Дітище Яфеса. Це була людина вельми доброзичлива і мудра. Після [смерті] свого батька він ходив по різних місцевостях і видивлявся [зручні для поселення місця], а потім, уподобавши одне місце, поселився там. Нині ця місцевість називається Іссик-Куль. [Тюрк] увів [у побут] кибитку (xaprahoj). Деякі звичаї, які побутують в середовищі тюрків, пішли від нього. У Тюрка було четверо синів: перший – Тутек, другий – Джекель, третій – Берседжар, четвертий – Емлак. Коли Тюрк зібрався помирати, він замість себе зробив государем Тутека, а [сам] вирушив у далекий похід.

Тутек був мудрим, могутнім [і] добрим государем. Він встановив багато звичаїв, [які побутують] у середовищі тюрків. Він був сучасником першого іранського ('аджам) падишаха Кеюмерса. [108]Якось він поїхав на полювання і убив дику козу. Приготувавши кебаб, він узявся їсти. Шматок м'яса упав з його рук на землю. І коли, піднявши його, він почав їсти, воно йому дуже припало до смаку: [це] тому, що земля там була вкрита сіллю. Він увів [звичай] класти сіль в їжу; цей звичай солити [їжу] пішов від нього. Проживши двісті сорок років і посадивши на своє місце сина свого Амулджа-хана, він відправився в країну під назвою «підеш – не повернешся». І Амулджа-хан царював багато років; з'ївши свою їжу і проживши свої роки, він відбув слідом за своїм батьком. Помираючи, він посадив на своє місце сина свого Бакуй-Діб-хана.

Значення [слова] Діб – місце трону, значення [слова] «Бакуй» – старійшина іля (il улугу). Він теж царював багато років, радіючи, коли бачив веселощі друзів і плач ворогів. Потім, помираючи, він посадив на свій престол сина свого Кок-хана і помер. Він [Кок-хан] теж царював багато років і не сходив зі шляху свого батька. Ставши немічним, він посадив на своє місце сина свого Алинджа-хана і вирушив у далекий похід.

Він [Алинджа-хан] теж царював багато років. Країни (ві1а]атлар) і народи (il улуслар), [які йому дісталися] від предків, примножилися в ліку. У нього були сини-близнюки: ім'я одного з них – Татар, ім'я другого – Могол. [109]Коли їхній батько постарів, він розділив свій юрт навпіл і, віддавши [його] двом своїм синам, помер. Після смерті Алинджа-хана Татар і Могол царювали, кожен на своєму місці.

У Могол-хана було четверо синів: ім'я старшого – Кара-хан, другий – Гур-хан, третій – Кир-хан, четвертий – Ур-хан. Могол-хан, передавши свій юрт своєму старшому синові Кара-хану, вирушив до країни, куди підуть усі. Кара-хан літував у горах Ур-таг і Кор-таг; їх тепер називають Улуг-таг і Кічік-таг. Коли наступала зима, він зимував у гирлі ріки Сир, у Каракумах і в Бурсуці.

У Кара-хана від старшої дружини народився син, кращий від місяця і сонця. Три ночі і три дні він не смоктав [груди] своєї матері. Кожної ночі цей хлопчик снився своїй матері і казав: «О матінко, стань мусульманкою! А якщо не станеш, якщо [навіть] я помру, [нехай] помру, але не буду смоктати твої груди».

Рідна мати не могла погубити своє дитя і увірувала в єдиного бога. І після цього той хлопчик почав смоктати її груди. Його мати приховала, нікому не сказала про сон, який бачила, і про те, що стала мусульманкою. Це тому, що тюркський народ від Яфеса аж до часів Алинджа-хана був правовірним. [111]А після того як Алинджа-хан став государем, у народу з'явилося багато добра і худоби; він сп'янів від багатства і забув бога; усі стали невірними. В часи Кара-хана невіра стала настільки сильною, що син, почувши про те, що його батько став мусульманином, убивав [його]. І батько, почувши, що син його став мусульманином, убивав [його].