Олексій Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Тепер ми поведемо мову в [усіх] деталях, [починаючи] з Адама і до цього часу, тобто до тисяча сімдесят першого року, про те, що ми знаємо про туркменів і про ілі, [102]які приєдналися до туркменів і які опісля носили ім'я туркменів. Тому, чого ми не знаємо, – як допомогти?!

Всевишній бог сказав ангелам: «Сотворивши людину з праху і давши [їй] душу, я поставлю [її] своїм намісником на землі». Коли він [так] сказав, ангели заперечили: «Верхню природу неможливо утримати разом з нижньою, а тому вони [люди] збуряться проти тебе, і твої створіння помруть». Всевишній бог сказав: «Ви не знаєте того, що я знаю. Ідіть і сотворіть з праху образ людини». За велінням бога, Азраїл, мир йому, наказав [ангелам] зібрати з усієї земної поверхні різного роду землю, перетворити землю в глину, сотворити образ людини і покласти [її] між Меккою Великою і Таїфом.

Кілька років по тому Всевишній бог дав їй душу, і вона тисячу років жила на цьому світі. Слово «адам» – арабське, араби шкіру називають адам. [103]Поверхню кожного предмета вони позначають тим самим словом. Ангели сотворили образ людини, беручи прах не із надр землі, а з її поверхні, а тому [її] і назвали Адам. Сказання про те, як вона відрядилася до раю, як вийшла звідти і як ходила по землі, [добре] відомі в народі, а тому ми [про це нічого] не сказали.

Коли Адам зібрався помирати, він сказав своєму синові на ймення Шейс: «Після мене ти сідай на моє місце і будь главою моїх нащадків. Давши [йому] багато добрих порад, він відрядився з цього світу на той світ.

Після цього Джебраїл, мир йому, доправив Шейсові від Всевишнього бога книгу, і Шейс став пророком і государем. Вчиняючи справедливість ілю і проживши на цьому світі дев'ятсот дванадцять років, він відправився в райський чертог. Значення [слова] «Шейс» – страх божий. У свій смертний час Шейс, посадивши на своє місце сина свого Ануша, відправився [до бога].

Ануш також жив за законом (шарі'ат) свого батька і діда, і, як і його батько, проживши на цьому стійбищі дев'ятсот дванадцять років, відправився на те стійбище. Значення [слова] «Ануш» – вірний.

Ануш, помираючи, посадив на своє місце сина свого Кінана і дав йому багато добрих порад і настанов. Вісімсот сорок років він ішов дорогою свого батька; [потім], посадовивши на своє місце сина свого Міхлаїла, відбув до бога.

У часи Міхлаїла чада Адамові розмножилися і не поміщалися в [тій] країні, де жили. З цієї причини Міхлаїл пішов до країни Бабіль (Вавилон), заснував [там] місто і назвав його Сус. Він збудував будинки і влаштував поселення. До нього не було ні міст, ні поселень, ні будівель. [Люди] жили [серед] гірських кущів і в лісах. Він наказав народові: «Розходьтеся по обличчю землі!» Усі чада Адамові, за велінням Міхлаїла, пішли, і там, де знаходили достойне місце, влаштовували поселення.

Міхлаїл, проживши у названому місті дев'ятсот двадцять років і посадовивши на своє місце сина свого Берда, відійшов до країни, де немає зітхань.

Берд, проживши в цьому юрті дев'ятсот шістдесят років і поставивши [на царство] у своєму юрті сина свого Єхноха (Єноха), відправився в юрт, у якому не кочують, не зупиняються на стійбища.

Ім'я його сина було Єхнох, а прізвисько – Ідріс. Всевишній бог зробив його пророком. Вісімдесят два роки він віщував і закликав народ на правильний шлях. Потім, з волі божої, прийшов Азраїл і, возложивши на крила Ідріса, мир йому, відніс його в рай. З того дня і до цього часу він перебуває в раю.

Після відходу Ідріса в рай його син Матушалех сів на місце свого батька і чинив справедливість та правосуддя. Лік [рокам] його життя невідомий. І він відбув туди ж, куди відрядився його батько.

Потім Леймек, син Матушалеха, сів на місце свого батька і багато років чинив справедливість та правосуддя. І він пішов по шляху, по якому відбув його батько. [Тривалість] його життя також невідома.

Потім син його, пророк Нух (Ной), сів на місце свого батька. Коли він досяг двохсот п'ятидесяти років, всевишній бог наділив [його] пророцьким даром. Сімсот років він закликав народ на правильний шлях. Вісімдесят чоловіків і жінок увірували.

[Нух] розгнівався на те, що протягом семи-ста років до [правої] віри звернулося тільки вісімдесят чоловік, і прокляв народ. Прийшов Джебраїл і сказав: «Всевишній бог почув твою молитву і має намір тоді-то й тоді потопити народ; ти [ж] будуй корабель». І показав [Нуху], як збудувати корабель.

Із землі виступила вода, з неба полився дощ. Все живе, що було на землі, потонуло. Пророк Нух, зі своїми трьома синами і ще вісімдесят чоловік, звернені ним у [праведну] віру, сіли на корабель. Через кілька місяців земля, за велінням Всевишнього бога, увібрала в себя воду. Поблизу міста, яке називається Мосул, корабель причалив до гори на ймення Джуді. [104]