Олексій Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Бейрек прибув до (країни) огузів; він подивився і побачив – іде якийсь співець. Бейрек говорить: «Скажи, співець, куди ти йдеш?» Співець говорить: «Бек-джигіте, іду на весілля». Бейрек говорить: «Чиє весілля?» – «Яртачука, сина Яланчі», – сказав (той). «Скажи, чию дочку він бере?» Співець говорить: «Він бере наречену хана Бейрека». Бейрек говорить: «Слухай, співець, віддай мені свою кобзу, візьми собі мого коня, бережи його; я прийду, заплачу за нього гроші і візьму його». Співець говорить: «Голосу я не позбувся, горло моє не захрипло, а мені дістався кінь; я поведу його, буду берегти». Співець дав Бейрекові кобзу; Бейрек узяв кобзу, підійшов до орди свого батька. Він подивився і побачив – сидить кілька чоловік пастухів на крутому місці дороги, плачуть і, не зупиняючись, насипають купи каміння. Бейрек говорить: «Слухайте, пастухи, коли хто знаходить камінь на дорозі, він кидає його в степ; навіщо ви насипаєте купи каміння на цій дорозі?» Пастухи говорять: «Ти свої справи знаєш, а про наші справи до тебе не дійшла вістка» – «Які ж ваші справи, пастухи?» Пастухи говорять: «У нашого бека був син; минуло шістнадцять років, як ніхто не знає, чи помер він, чи живий він; (той), кого зовуть Яртачуком, сином Яланчі, приніс вістку про його смерть; за нього видають наречену Бейрека. Вона (вже) у дорозі, проїде тут, ми закидаємо її камінням; хай вона не виходить за нього, хай за того, хто кращий від нього, попереду нього». Так вони сказали; Бейрек говорить: «Хай буде білим ваш лик, хай буде благословенним для вас хліб вашого господаря!» Звідти Бейрек прибув у орду свого батька. Було перед шатрами велике дерево; біля підніжжя дерева було світле джерело. Бейрек подивився і побачив – іде за джерельною водою його молодша сестра, плаче і стогне, примовляючи: «Брате (мій), Бейрек! Затьмарився твій бенкет, твоє весілля!» На Бейрека напала жорстока туга; він не витримав – гіркі сльози потекли з його очей. Гучним голосом він тут заговорив – подивимось, хане мій, що він говорить: «Скажи, дівице, чому ти плачеш, чому стогнеш, примовляючи: старший брате мій! Згоріло моє серце, горить вогонь у моєму тілі; чи твій старший брат загинув? Спека земна піднімається до небес; пролилися дощі; твоє чорне серце тремтить; чому ти плачеш, чому стогнеш, примовляючи: старший брате мій! Згоріло моє серце, горить вогонь у моєму тілі! Запитаю про чорну гору, яка лежить навпроти (нас), чиї там літні пасовиська? Запитаю про холодні води, хто п'є з них? Запитаю про табуни швидких коней, хто їздить на них? Запитаю про ряди верблюдів, хто кладе на них в'юки? Запитаю про стада білих баранів, кому вони йдуть у їжу? Запитаю про чорні і сині шатра, кому дають вони прохолоду? Вустами, язиком, дівице, дай мені вістку; нехай моя чорна голова буде жертвою сьогодні заради тебе». Дівиця говорить: «Не грай, співець, не говори співець; що треба мені, нещасній дівиці, співець! Запитаєш про гору, яка лежить навпроти (нас), там були літні пасовиська мого старшого брата Бейрека; з того часу як мій старший брат Бейрек пішов, я на літні пасовиська не ходила. Запитаєш про холодні води, з них пив мій старший брат Бейрек; з того часу як мій старший брат пішов, я з них не пила. Запитаєш про табуни швидких коней, на них їздив мій старший брат Бейрек; з того часу як пішов мій старший брат Бейрек, я на них не їздила. Запитаєш про ряди верблюдів, на них клав в'юки мій старший брат Бейрек; з того часу як пішов мій старший брат Бейрек, я в'юків не клала. Запитаєш про стада білих баранів, з них брав їжу мій старший брат Бейрек; з того часу як пішов мій старший брат Бейрек, я ними не харчувалася. Запитаєш про чорні і сині шатра, ними володів мій старший брат Бейрек; як пішов мій старший брат Бейрек, я не переходила на кочів'я». Знову говорить дівиця: «Скажи, співець, коли ти піднявся на чорну гору, яка лежить навпроти (нас) і пройшов (далі), чи не зустрів ти джигіта, чиє ім'я – Бейрек? Коли ти переправився через широко розлиті ріки і пройшов (далі), чи не зустрів ти джигіта, чиє ім'я – Бейрек? Коли ти проходив через багаті, славні міста, чи не зустрів ти джигіта, чиє ім'я – Бейрек? Якщо ти бачив (його), скажи мені, співець; нехай моя чорна голова буде жертвою заради тебе, співець». Знову говорить дівиця: «Моя чорна гора, яка лежить навпроти (нас) завалилася, співець, а до тебе вістка не дійшла! Моє тінисте, міцне дерево зрубане, співець, а до тебе вістка не дійшла. Втратила я у світі єдиного брата, співець, а до тебе вістка не дійшла. Не грай, співець, не говори, співець; що треба мені, нещасній дівиці? Підеш далі, зустрінеш весілля; іди на весілля, проходь мимо».