Олексій Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Бейрек поминув її, прийшов до своїх старших сестер; він подивився і побачив – сидять його сестри у чорному і синьому (одязі). Гучним голосом Бейрек говорить – подивимось, хане мій, що він говорить: «Рано-вранці ви встаєте зі свого місця, дівиці; біле шатро ви покинули, в чорне шатро увійшли, дівиці; білий (одяг) ви зняли, чорний одягли, дівиці. Що залишилось від кисляка у вашій чашці, подібній печінці. Що залишилось від меду під вашою кринкою? Що залишилось від хліба на вашій таці? Я пройшов триденний шлях; нагодуйте мене, щоб мені на три дні вистачило, нехай бог вам дасть радість». Так він сказав; дівиці пішли, принесли поїсти, нагодували Бейрека. Бейрек говорить: «Чи немає у вас старого каптана, як милостині, заради голови і очей вашего старшого брата? Я б його одягнув, пішов би на весілля; на весіллі мені дістанеться каптан, і я повернув би вам ваш каптан». Так він сказав; дівиці пішли; був каптан Бейрека, його дали йому, він надів; зріст прийшовся по його зросту, стан по його стану, рука по його руці. Старшій сестрі він нагадав Бейрека; її очі, обведені чорною каймою, наповнилися кривавими сльозами; вона заговорила – подивимось, хане мій, що вона говорила: «Не потемніли б твої очі, обведені чорною каймою, я назвала б тебе своїм старшим братом Бейреком, співець! Не покрило б твого обличчя чорне волосся, я назвала б тебе своїм старшим братом Бейреком, співець! Не поблідли б твої сильні руки, я назвала б тебе своїм старшим братом Бейреком, співець! Коли ти, перевалюючись, виступаєш, коли ти стоїш, як лев, коли ти повертаєшся, нахиляєш стан, ти нагадуєш мені мого старшого брата Бейрека, співець! Порадуй мене, не засмучуй мене, співець». Знову заговорила дівиця: «Не говори поки, співець; з того часу як пішов мій старший брат Бейрек, сюди жоден співець не приходив, з наших плечей нашого каптана не брав, з нашої голови нашого нічного одягу не брав, наших криворогих баранів не брав». Так вона сказала; Бейрек подумав: «Ось як! Дівиці упізнали мене в цьому каптані, інші беки огузів теж упізнають, а мені треба подивитися, хто серед огузів мені друг, хто ворог». Він зняв каптан, підняв його, кинув його перед дівицями: «Пропадіть ви зі своїм Бейреком, – сказав він, – ви дали мені старий каптан, зганьбили мене». Він пішов, знайшов старий мішок з верблюжого в'юка, зробив у ньому діру, надів його собі на шию, прикинувся божевільним і прийшов на весілля.

Він побачив, що на весіллі наречений пускає стріли; Будаг, син Кара-Гюне, Уруз, син Казан-бека, очільник беків Ієкенк, син Гафлет-Коджі Шер Шемс-ад-дін, брат нареченої божевільний Карчар – усі пускають стріли. Як випустить стрілу Будаг, Бейрек говорив: «Хай буде (сильною) твоя рука!» Як випустить стрілу Уруз, Бейрек говорив: «Хай буде (сильною) твоя рука!» Як випустить стрілу Ієкенк, Бейрек говорив: «Хай буде (сильною) твоя рука!» Як випустить стрілу Шер Шемс-ад-дін, Бейрек говорив: «Хай буде (сильною) твоя рука!». Як випустить стрілу наречений, він говорив: «Хай засохне твоя рука, хай згниють твої пальці, свиня, народжена від свині! Будь жертвою за (інших) наречених». Яртачуком, сином Яланчі, оволодів гнів; він говорить: «Негідний божевільний, народжений від негідного! Чи тобі говорити мені такі слова? Прийди, негідний, напни мого лука; інакше я вмить відрубаю твою голову». Почувши такі слова, Бейрек взяв лука, напнув його; у його руці лук зламався на дві частини; він підняв ті шматки, кинув їх перед нареченим: «Щоб на голому місці стріляти у горобців, він годиться», – сказав він. Син Яланчі Яртачук дуже розгнівався, що зламали лук; він говорить: «Є лук Бейрека, принесіть його». Пішли, принесли; Бейрек, побачивши лук, згадав про своїх товаришів, заплакав; він говорить: «Ти, чию волосяну тятиву я тримав у руці при зустрічі з ворогом, ти вартий жеребця, жеребця я віддав за тебе, мій міцний осиковий лук! Бика я віддав за тебе, мій лук з тугою тятивою! У небезпечному місці я залишив своїх тридцять дев'ять товаришів, свої два каравани, прийшов (сюди)». Потім Бейрек говорить: «Беки, з любові до вас я напну лук, пущу стрілу». Мішенню був перстень нареченого; Бейрек попав стрілою в перстень, розколов його; беки огузів, побачивши це, заплескали в долоні, зареготали. Казан-бек дивився, насолоджуючись видовищем; він послав людину, покликав Бейрека. Божевільний співець прийшов, схилив голову, приклав руку до грудей, привітався; Бейрек говорить: «Ти, чиє шатро з білим верхом рано-вранці встановлюється на крутому місці; ти, чий синій намет обшитий атласом; ти, чиї швидкі коні виводяться табунами; ти, чиї урядники біля дороги гучним голосом вершать правосуддя; ти, чия багата скарбниця, коли накопичена, проливається (як) масло; опора решти джигітів, надія для нас бідних, зять Баюндур-хана, дитя птиці Тулу, стовп Туркестану, лев племені і роду, тигр чорного натовпу, володар буланого коня, батько хана Уруза, хане мій Казан! Почуй мій голос, вислухай мене! Рано-вранці ти встав, увійшов у білий ліс, проклав собі дорогу крізь гілки білої тополі, зігнув свій улюблений лук, приготував свою стрілу, поставив блискуче весільне шатро; праворуч сидять беки правого крила; ліворуч сидять беки лівого крила; при вході сидять твої помічники, біля підніжжя сидять твої наближені беки; хай буде щасливою твоя держава!» Почувши такі слова, Казан-бек говорить: «Слухай, божевільний співцю! проси у мене чого хочеш. Чи не хочешь (взяти) мою парасолю і шатро? Чи не хочеш моїх рабів і рабинь? Чи не хочеш мого золота і срібла? Я дам». Бейрек говорить: «Султане мій! Чи не дозволиш мені піти туди, де їдять; я голодний; чи не нагодуєш ти мене?» Казан говорить: «Божевільний співець відмовився від свого щастя; беки, на сьогодні поступаюся йому своїм бекством; дайте йому піти куди хоче і робити що хоче».