Олексій Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Батько Бейрека Бай-Бура-бек знову скликав купців, привів їх до себе; він говорить: «Слухайте, купці! підіть, обшукайте країну, не дай боже, щоб ви принесли вістку про те, що Бейрек помер». Купці оглянули своє спорядження; не розрізняючи дня і ночі, вони вирушили; нарешті вони прибули в Байбурд, фортецю Пара-Сара. Той день був великим святом у ґяурів; кожен насолоджувався їжею і напоями; вони покликали і Бейрека, примусили його грати на кобзі. Бейрек подивився з високого навісу, побачив купців; побачивши їх, він почав їх розпитувати – подивимось, хане мій, про що він розпитував; він говорить: «Із-за долин і висот ви приходите, купці; – моєму бекові-батькові, моїй государині-матінці ви приносите подарунки, купці; на довгоногих, швидких конях ви їздите, купці! Почуйте мій голос, вислухайте моє слово, купці! Запитаю із усіх огузів про сина Улаша Салор-Казана, чи здоровий він, купці? Запитаю про удатного Дундаза, сина Киян-Сельджука, чи здоровий він, купці? Запитаю про свого білобородого батька, про свою сивоголову матінку, чи здорові вони, купці? Запитаю про Бану-Чечек, дочку Бай-Біджана, ту, кого я, відкривши очі, побачив, кого я серцем полюбив, чи у наметі вона, купці, чи в могилі вона, купці? Скажіть мені, купці; хай буде моя чорна голова жертвою заради вас, купці». Купці говорять: «Чи здоровий ти, чи неушкоджений ти, душа моя, Бамсі? Запитаєш про удатного Дундаза, сина Киян-Сельджука, він здоровий, Бамсі! Запитаєш про Будага, сина Кара-Гюне, він здоровий, Бамсі! Ті беки зняли білий, одягли чорний (одяг) через тебе, Бамсі! Запитаєш про свого білобородого батька, про свою сивоголову матір, вони здорові, Бамсі! Вони зняли білий, одягли чорний (одяг) через тебе, Бамсі! Я бачив, як твої сім сестер, там, де розділяються сім доріг, плачуть, Бамсі! Я бачив, як вони роздирають свої яскраво-червоні щоки, подібні осінньому яблуку, Бамсі! Я бачив, як вони ридають, примовляючи: «Брате мій, ти пішов і не повернешся, Бамсі!» Та, кого ти, відкривши очі, побачив, кого ти, віддавши серце, полюбив, Бану-Чечек, дочка Бай-Біджана, справила мале весілля, призначила день великого весілля; я бачив, що вона виходить за Яртачука, сина Яланчі, Бамсі! Хане Бейрек, злети з Байбурда, фортеці Пара-Сара, з'явись до свого барвистого весільного шатра, не з'явишся, (тоді) ти втратиш Бану-Чечек, дочку Бай-Біджана, так і знай». Бейрек встав, з плачем прийшов до своїх тридцяти дев'яти джигітів, зняв свою товсту чалму, ударив нею об землю; він говорить: «Чи знаєте ви, мої тридцять дев'ять товаришів, що сталося? Яртачук, син Яланчі, приніс вістку про мою смерть; у золотоверхий намет мого батька прийшло горе; його дочки-наречені, що подібні гускам, зняли білий, одягли чорний (одяг); та, кого я, відкривши очі, побачив, кого я, віддавши серце, полюбив, Бану-Чечек, виходить за Яртачука, сина Яланчі». Почувши такі слова, його тридцять дев'ять джигітів зняли свої товсті чалми, ударили ними об землю, голосно, голосно заплакали і заридали.

У бека ґяурів була юна дочка; кожного дня вона приходила побачити Бейрека; того дня вона знову прийшла побачити його; вона подивилася і побачила, що Бейрек зажурений; дівчина говорить: «Чому ти зажурений, хане мій, джигіте? Кожного разу, коли я приходила, я бачила тебе веселим; ти сміявся і грався; що сталося з тобою нині?» Бейрек говорить: «Як мені не журитися? Пройшло вже шістнадцять років, як я в полоні у твого батька; мій батько, моя мати, мої раби, (мої) сестри журяться про мене. Ще була у мене чорноока наречена; був чоловік на ймення Яртачук, син Яланчі; він пішов, набрехав, оголосив, що я помер; за нього вона виходить». Почувши такі слова, дівиця полюбила Бейрека; вона говорить: «Якщо я спущу тебе на аркані з фортеці, якщо ти повернешся живим-здоровим до свого батька, до своєї матері, чи прийдеш ти сюди, чи візьмеш мене своєю дружиною?» Бейрек дав клятву: «Хай розрубає мене мій (власний) меч, хай проб'є мене моя (власна) стріла, хай буду я розритий, подібно землі, хай розсиплюся, подібно прахові, якщо я, коли піду живим-здоровим і прийду до огузів, не візьму тебе дружиною». Так він сказав; дівиця принесла аркан, спустила Бейрека з фортеці; Бейрек подивився вниз, побачив себе на землі, подякував богові і вирушив у дорогу. По дорозі він прийшов до табуна ґяурів: «Якщо знайду коня, я заволодію ним, сяду на нього», – подумав він. Він подивився і побачив – стоїть там його власний сірий морський жеребець і їсть траву. Сірий жеребець теж побачив Бейрека, упізнав його, піднявся на обидві (задні) ноги і заіржав; Бейрек почав його славити – подивимось, хане мій, як він його славив; він говорить: «Відкритій арені подібне твоє чоло; двом нічним світильникам подібні твої очі; шовку подібна твоя грива; двом птахам, двом братам подібні твої вуха; несе воїна до мети його намагань твоя спина. Не буду називати тебе конем, буду називати братом; ти для мене кращий від брата. Мене чекає справа; буду називати тебе товаришем; ти для мене кращий від товариша». Кінь високо тримав голову, підняв одне вухо, прибіг назустріч Бейрекові; Бейрек обняв шию коня, поцілував його в обидва ока, скочив на нього і сів. Він виїхав до воріт фортеці, доручив (ґяурам) своїх товаришів – подивимось, хане мій, які він дав доручення; Бейрек говорить: «Слухай, ґяуре нечистої віри! Ти бив мене по обличчю – не міг я стерпіти; ти годував мене м'ясом чорної свині – не міг я стерпіти; бог відкрив мені шлях; я вирушив у дорогу. Слухай, ґяуре! Я залишаю у заставу своїх тридцять дев'ять джигітів; знайду на одного менше – уб'ю за нього десятьох; знайду на десять менше – уб'ю за них сотню; слухайте, ґяури, залишаю у заставу своїх тридцять дев'ять джигітів, ґяури!» Так він сказав і вирушив у дорогу; сорок чоловік ґяурів сіли на коней, погналися за ним, не наздогнали і повернулись.