Олексій Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Беки усі поїхали на полювання; Бейрек велів привести свого сірого жеребця і сів на нього. Раптом перед огузами пробігло стадо кіз; Бамсі-Бейрек погнався за однією з них. Довго він гнався, нарешті прибув у одне місце; що він там побачив, султане мій? Він побачив, що на зеленому лузі поставлений червоний намет; «Чий би це міг бути намет?» – здивувався він. Він не знав, що той намет був шатром світлоокої діви. Підійти до того шатра він соромився, нарешті зважився: «Хай буде, що буде, але я візьму свою здобич». Він підійшов до шатра, перерізав жили козі і роззирнувся навколо. Це шатро було шатром Бану-Чечек, вже у колисці зарученої з Бейреком. Бану-Чечек дивилася з шатра: «Дивіться, дівчата! Чи не хоче якийсь негідний, народжений від негідного, показати нам свою мужність? Підіть, вимагайте у нього долю (здобичі); подивіться, що він скаже». Так вона сказала; одна жінка, на ймення Касирча-Ніке, вийшла наперед, почала вимагати долю здобичі: «Бек-джигіте, дай і нам частину цієї кози», – сказала вона. Бейрек говорить: «Слухай, дівчино, я не ловецький, я бек, син бека; беріть собі все. Але хай не буде питання образою; чиє це шатро?» Так він сказав; Касирча-Ніке говорить: «Бек-джигіте, це шатро Бану-Чечек, дочки Бай-Біджан-бека». Від такої звістки, хане мій, кров Бейрека закипіла, (але) він увічливо повернувся назад. Дівчата понесли козу, поклали її перед царицею красунь Бану-Чечек; вона подивилася і побачила, що це царський, гладкий козел-самець. Бану-Чечек говорить: «Скажіть, дівчата, що це за джигіт?» Дівчата говорять: «Клянемся богом, царице! У цього джигіта лице закрите покривалом, але це добрий джигіт, бек, син бека». Так вони сказали; Бану-Чечек говорить: «Слухайте, дівчата, мені говорили, що віддали мене Бейрекові, чиє лице закрите накидкою; чи не він це? Покличте його, я його розпитаю». Бейрека покликали; він прийшов; Бану-Чечек закрилася чадрою, почала його розпитувати; вона говорить: «Звідки ти прийшов, джигіте?» Бейрек говорить: «Із (країни) внутрішніх огузів». – «Серед внутрішніх огузів хто ти і хто твій батько?» – запитала вона. «Мене звуть Бамсі-Бейреком, сином Бай-Бура-бека», – відповів він. Дівчина говорить: «У якій справі ти прийшов, джигіте?» Бейрек говорить: «У Бай-Біджан-бека є дочка; на неї я прийшов подивитися». Дівчина говорить: «Не така вона, щоб показатися тобі; але я – служниця Бану-Чечек; давай, виїдемо разом на полювання; якщо твій кінь обгонить мого коня, ти обгониш і її коня; випустимо також разом стріли; якщо ти мене перевершиш, ти перевершиш і її; потім поборемося з тобою; якщо ти мене подолаєш, то подолаєш і її». Так вона сказала; Бейрек говорить: «Добре, сідай на коня». Обидва сіли на коней, виїхали на арену, пустили коней – кінь Бейрека обігнав коня дівиці; випустили стріли – Бейрек розсік стрілу дівиці. Дівиця говорить: «Слухай, джигіте, мого коня ще ніхто не обганяв, моєї стріли ще ніхто не розсікав; тепер давай поборемося з тобою». Миттю Бейрек зійшов з коня; вони схопилися, обхопили одне одного, подібно двом богатирям; то Бейрек піднімає дівицю, хоче кинути на землю, то дівиця піднімає Бейрека, хоче кинути на землю. Бейрек знесилився; він говорить: «Якщо ця дівиця здолає мене, то серед решти огузів на мою долю випадуть насмішки і образи». Так сказавши, він розгнівався, схопив (дівицю), взяв її за пов'язку, ухопився за її груди, обняв дівицю; цього разу Бейрек заволодів струнким станом дівиці, скував її рухи, кинув її спиною на землю. Дівиця говорить: «Джигіте, Бану-Чечек, дочка Бай-Біджана, це я». Так вона сказала; Бейрек (її) тричі поцілував, один раз укусив. «Хай принесе нам весілля щастя, ханська дочко!» – сказав він, зняв зі свого пальця золотий перстень, надів його на палець дівиці: «Хай буде це знаком між нами, ханська дочко!» – сказав він. Дівиця говорить: «Коли так сталося, то треба йти вперед, сину бека!» – «Хто знає, що нам суджено, господине», – відповів Бейрек.

Бейрек розстався з дівицею і повернувся додому; його білобородий батько вийшов йому назустріч; він говорить: «Сину, що ти бачив сьогодні цікавого серед огузів?» Бейрек говорит: «Що мені бачити? У кого є син, той його одружує, у кого є дочка, той видає її заміж». Батько його говорить: «Чи не час тебе одружити, сину?» – «Так, білобородий, шановний батьку, час одружити», – сказав Бейрек. Батько його говорить: «Чию дочку серед огузів мені взяти для тебе?». Бейрек говорить: «Батьку, візьми для мене таку дівицю, щоб, поки я ще не встав з місця, вона вже встала; щоб, поки я ще не сів на свого чорного богатирського коня, вона вже сіла, щоб, поки я ще не вийшов на битву, вона вже принесла мені голову (ворога); таку дівицю візьми мені, батьку». Так він сказав; його батько, Бей-Бура-хан, говорить: «Сину, ти хочеш собі не дівицю, ти хочеш собі товариша; чи та дівиця, яку ти забажав, Бану-Чечек, дочка Бай-Біджан-бека?» Бейрек говорить: «Так, так воно, білобородий, шановний батьку; її я забажав». Батько говорить: «Сину, у Бану-Чечек є безумець брат; його звуть божевільним Карчаром; хто сватає дівицю, того він убиває». Бейрек говорить: «Що ж нам тоді робити?» Бай-Бура-бек говорить: «Сину, покличемо у своє шатро решту беків огузів; як вони вирішать, так ми й зробимо». Вони покликали усіх інших беків огузів, привели їх до свого шатра, щедро пригостили їх; беки решти огузів сказали: «Хто б міг піти сватати цю дівицю?» (Нарешті), вони вирішили: «Хай піде дід Коркут». Дід Коркут говорить: «Друзі, якщо ви мене посилаєте, то ви знаєте, що божевільний Карчар убиває всіх, хто сватає його сестру; у такому випадку приведіть мені двох швидких, як соколи, коней з табуна Баюндур-хана: одного жеребця з головою кози і одного гнідого з головою вівці, щоб я, коли буде втеча і переслідування, на одного скочив, другого повів на поводі». Слова діда Коркута схвалили; пішли, привели тих двох коней з табуна Баюндур-хана; дід Коркут на одного сів, другого повів на поводі: «Друзі, доручаю вас богові», – сказав він і відбув.