Луцій Сенека - Моральні листи до Луцилія. Том II

(12) Чи бачиш ти ці будинки вельмож, ці пороги, біля яких шумно сваряться ті, що прийшли на поклон? Ти натерпишся образ, щоб увійти, а ще більше – коли увійдеш. Іди повз сходи багатіїв і піднесених насипами перехожих: там ти будеш стояти не тільки над кручею, а й на слизькому місці. Краще спрямуй крок сюди, до мудрості: прагни до її спокою, до її достатку!

(13) У справах людських до всього, що на перший погляд підноситься тільки над зовсім вже низьким, ведуть круті і важкі підступи. Нерівною дорогою здираються до вершини почестей. А якщо ти побажаєш зійти на цю висоту, до якої не піднятися фортуні, ти побачиш все, що шанується як найвище, біля своїх ніг, хоч підйом твій буде пологим.

Бувай здоровий.

Сенека вітає Луцилія!

(1) Я тебе щадив і до цього часу задовольнявся малим: пропускаючи все заплутане, давав тобі тільки спробувати докази, які наші подають у підтвердження того, що однієї доброчинності досить, щоб зробити життя вповні щасливим. А тепер ти велиш мені викласти всі умовиводи, скільки їх є, – і наші, і придумані з тим, щоб виставити нас на сміх; та якщо я захочу це зробити, вийде не лист, а книга. Я багато разів запевняв тебе, що не знаходжу в доказах цього роду ніякого задоволення. Соромно виходити на битву в ім’я богів і людей, озброївшись шилом.

(2) «Розумна людина невибаглива; невибагливий стійкий; стійкий безтурботний; безтурботний не знає смутку; хто не знає смутку, той блаженний; значить, розумний блаженний, а розумності досить для блаженного життя».

(3) Ось що заперечують на цей умовивід деякі періпатетики. Безтурботний, і стійкий, і той, хто не знає смутку – все це треба тлумачити так: «безтурботним» зветься не той, хто ніколи не хвилюється, а той, хто хвилюється рідко і стримано; і «той, хто не знає смутку», за їхніми словами, – це той, хто смутку не піддається, хто грішить цією вадою не часто і не дуже сильно, бо людська природа відмовила нам в тому, щоб чиясь душа була недоступною для смутку, а мудреця скорбота не перемагає, не зачіпає, і таке інше в цьому роді, у відповідності до свого вчення.

(4) Вони не прибирають пристрасті, а зменшують їх. Як мало, проте, визнаємо ми за мудрим, якщо він сильніший від найслабших, радісніший від найскорботніших, стриманіший від розгнузданих, виший від найнижчих! Що буде, якщо хто-небудь стане захоплено хвалити власну вправність, дивлячись на кривих і калік?

Ось що таке швидкість, якщо оцінити її саму по собі! Раптом ти назвеш здоровим того, у кого невеликий жар? Не дуже сильна хвороба – це вже не здоров’я!

(5) Вони говорять, що «мудрець зветься безтурботним так само, як називають “безкісточковими” не ті фініки, де зовсім немає твердих зерен, а ті, де вони не такі тверді». Але це неправда. На мою думку, людина добра – не та, в якій менше зла, а та, в якій його немає. Річ не в тому, щоб вади були малими, а в тому, щоб їх не було, а інакше, якщо будуть хоч якісь, вони виростуть і обплутають людину. Зріле і велике більмо засліплює око, але і невелике затьмарює його.

(6) Якщо ти припустиш у мудреця пристрасті, розум з ними не зрівняється, і його змиє наче потоком; особливо ж якщо ти залишиш мудрому не одну пристрасть, щоб він з нею боровся, а всі їх. Цілим натовпом пристрасті, нехай і помірні, сильніші, ніж одна, навіть і шалена.

(7) Людина жадібна до грошей, але не занадто, честолюбна, але помірно, гнівлива, але відхідлива, непостійна, але не кидається туди-сюди, похітлива, але не до запаморочення. Ні, краще тому, ким одна пристрасть володіє цілком, ніж такому, хто одержимий всіма потроху.

(8) І потім, не так важливо, наскільки пристрасть сильна: вона, якою б не була, підкорятися не уміє і напучуванню не піддається. Як не слухається доказів жодна тварина, ні дика, ні домашня і лагідна (сама їхня природа глуха до умовлянь), так не слухаються, не дослухаються до них пристрасті, якими б не були вони нікчемними. Тигри і леви ніколи не позбудуться люті, хоч інколи їх приборкують; та коли менше всього чекаєш, приборкана кровожерність прокидається, так і вади не приручаються по-справжньому.

(9) Далі, якщо розум в чому й допомагає, так тільки в тому, що не дає пристрасті виникнути; а коли вона виникає наперекір йому, вона наперекір йому і укоріниться, бо легше не допустити її народження, ніж витримати її натиск.