Мурасакі Сікібу - Повість про Ґендзі. Книга II

Звичайно, він легковажно залицявся до жінок з достойного середовища, але не подавав їм жодної надії на майбутнє. Навіть якщо жінка виявлялася досить привабливою, щоб пов’язати з нею своє життя, він не сприймав її серйозно, бо невідступно прагнув одного – показатися в іншій подобі Кумої-но карі, яка колись зневажливо поставилася до його зеленого вбрання придворного шостого рангу. Якби він усупереч усьому був наполегливішим, то міністр Двору, можливо, здався б. Однак юнак, глибоко тоді образившись, вирішив дочекатися, коли міністр пошкодує про свою відмову віддати свою дочку за нього. Про його почуття знала тільки сама дівчина. На людях він тримався зовні так спокійно, що її брати часто вважали його зарозумілим.

Уцюдзьо [125] Тобто Касіваґі, офіцер Правої імператорської охорони. з дому міністра Двору, глибоко закохавшись у панну із Західного флігеля і не маючи надійного засобу для спілкування з нею, часто заходив до Юґірі й скаржився йому на свої невдачі, але той холодно відповідав: «Я не хотів би втручатися в чужі справи». Стосунки між юнаками були вельми схожими на ті, що існували колись між їхніми батьками.

Міністр Двору мав від різних жінок багато синів, яких завдяки своїй необмеженій владі зумів гідно влаштувати у світі відповідно до звання їхніх матерів та власних заслуг. А от з численними дочками йому не пощастило. Доля ньоґо Кокіден склалася зовсім не так, як він сподівався [126] Імператрицею стала не вона, а колишня жриця Камо, що була під опікою Ґендзі. , друга дочка [127] Тобто Кумої-но карі. також не виправдала його очікувань. Він і тепер не забував про маленьку гвоздичку [128] Тобто Тамакадзуру, дочку від Юґао. і часто згадував про неї. «Що з нею сталося? – запитував себе. – Вона була така мила, але, на жаль, пропала через необачність своєї матері. Взагалі з дочок не можна було спускати очей ні за жодних обставин. Може, ця дівчинка тепер десь поневіряється, називаючись моєю дитиною? І все-таки, якби ж то вона знайшлася…»

Після таких болісних роздумів він наказав своїм синам: «Якщо почуєте про особу, яка називає себе моєю дочкою, поговоріть з нею. Колись, піддавшись примхам свого непостійного серця, я вчинив багато чого нерозсудливого. До однієї жінки я відчував особливу прихильність, але вона через якусь образу зникла разом з маленькою дочкою, яких у мене тоді було мало…»

На якийсь час він начебто забув про неї, але, помічаючи, як інші батьки турбуються про своїх дочок, час від часу відчував незадоволення через те, що всі його мрії так і залишилися нездійсненими.

Одного разу йому приснився дивний сон. Покликавши до себе найкращих тлумачів, він почув від них: «Можливо, ви дізнаєтеся, що дочка, про яку тривалий час нічого не знали, знайшла собі іншого батька…»

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Тобто колишній То-но цюдзьо, тепер начальник Правої імператорської охорони.

Тобто в шостому ранзі.

Ідеться про Високу школу для дітей придворних з вищим, ніж п’ятий, рангом при Церемоніальному відомстві.

Начальник Лівої охорони воріт Імператорського палацу.

Під час такої посвяти, за китайською традицією, учневі надавали нове ім’я, своєрідний псевдонім, а первинне ім’я використовувалося винятково в родинному спілкуванні.

Саруґаку – комічна народна вистава в стародавній Японії.

Частина традиційного будинку над струмком, призначена для відпочинку.

Сацюбен – ревізор Лівої ревізійної канцелярії.

Йдеться про Чень Іня і Сунь Кана, китайських учених династії Цзінь (265–420). Перший учився при світлі світлячків, яких тримав у шовковому мішечку, другий – при мерехтінні блискучого снігу.

Стародавня японська назва Китаю.

Тобто Акіконому («Та, що любить осінь»).