Мурасакі Сікібу - Повість про Ґендзі. Книга II

Ґендзі заглянув і до пані Ханацірусато в Східних покоях і повідомив їй: «Тюдзьо [116] Тобто Юґірі. сказав, що сьогодні після змагань у стрільбі з лука приведе сюди друзів. Тож приготуйтеся. Вони начебто прийдуть ще завидна. Цікаво, що про будь-яку, навіть найменшу вечірку, яку хотілося б провести у вузькому колі, дізнаються принци й перетворюють її у пишне святкування. Тому вам треба бути напоготові». Майданчик верхової їзди містився так близько, що його було видно з галереї. «Відчиніть двері на галереї, щоб молоді жінки могли милуватися змаганням крізь відкриті двері. У Лівій імператорській охороні останнім часом з’явилося чимало гарних юнаків, які нітрохи не поступаються придворним», – додав Ґендзі на превелику радість молодих жінок, охочих насолодитися рідкісним видовищем.

Подивитися на змагання прийшли і дівчатка-служниці з Західного флігеля. Завісивши двері на галерею новими зеленими шторами і розставивши всюди вишукані ширми з темно-бузковим кольором унизу, що переходив до світло-бузкового вгорі, служниці снували по дому, зайняті останніми приготуваннями. Дівчатка із Західного флігеля вирізнялися одягом кольору «лепехи» й кадзамі з тонкої синьої тканини. Їх було четверо, всі миловиді, спритні. Навіть прості служниці сьогодні одягли бузкові мо, темні внизу й світлі біля пояса, і китайські накидки кольору молодого листя гвоздики. Дівчатка-служниці зі Східних покоїв, у темно-червоному нижньому вбранні та кадзамі кольору «гвоздика», поводилися спокійно, упевнені у своїх перевагах. Цікаво було спостерігати за тим, як молоді придворні, набравши поважного вигляду, скоса на них поглядали. Ґендзі з’явився на майданчику верхової їзди пополудні. Як він і сподівався, там уже були принци крові. Змагання проводилося трохи інакше, ніж в Імператорському палаці, й брали в ньому участь і середні чини з Імператорської охорони. Гості не розходилися до пізнього вечора, насолоджуючись яскравим видовищем.

Хоча жінки зовсім не розумілися на тонкощах цього мистецтва, але з цікавістю стежили за ошатно вдягненими вершниками, які з таким запалом змагалися, наче йшлося про їхнє життя або смерть. Змагання відбувалося на досить просторому майданчику, який було видно і з Південних покоїв, тож молоді служниці пані Мурасакі також могли його спостерігати. Були виконані танці «Гра в м’яч», «На зігнутих ногах» та інші. А пізніше, коли під гучний барабанний бій і спів флейт проголосили переможців, спустилася ніч, і нічого вже не було видно. Учасники змагання отримали відповідні нагороди. А гості нарешті розійшлися, коли було вже зовсім пізно.

Ґендзі залишився ночувати в Східних покоях. За розмовою з пані Ханацірусато про те, про се, він між іншим сказав: «Як на мене, принц Хьобукьо не має собі рівних. Хоча він не може похвалитися особливою вродою, але вирізняється благородством і людяністю. А вам удалося побачити його? Хоча всі відгукуються про нього прихильно, але, звичайно, і в нього є певні слабкості».

«Хоча цей принц – ваш молодший брат, але здається набагато старшим. Мені казали, що він ніколи не пропускає нагоди відвідати вас, але сама я побачила його сьогодні вперше. Щоправда, я зустрічала його в Імператорському палаці, але це було дуже давно… Мабуть, за цей час він став ще красивішим. Принц Соці також гарний собою, але до старшого брата йому далеко. Навіть не віриться, що він принц крові», – відповіла вона. «О, яка вона спостережлива!» – подумав Ґендзі, але не відповів, а лише всміхнувся, бо, видно, не хотів говорити про чиїсь сильні чи слабкі сторони. Взагалі йому не подобалися люди, які шукали в когось іншого вади або відкрито виявляли до нього свою зневагу. Навіть про Удайсьо [117] Тобто Хіґекуро. він нічого не говорив. У світі Удайсьо вважали людиною з тонкою душею, але годі було сказати, яким він був насправді. Адже не виключено, що в ролі зятя він міг виявитися далеко не таким бездоганним.

Стосунки між Ґендзі та пані Ханацірусато все ще були вельми дружніми, але спали вони окремо. «І чому ми так віддалилися одне від одного?» – з жалем подумав Ґендзі. Жінка ніколи не ображалася за те, що про пишні свята, які справлялися в садибі на Шостій лінії, вона дізнавалася лише з чуток. А от сьогодні на превелику радість їй нарешті пощастило самій спостерігати таке рідкісне видовище зі своїх покоїв…