Довгенько ми змагалися, та зрештою
Назвали сина спільно Фідіппідом ми.
Вона синка голубить, примовляючи:
«От підростеш, і в місто колісницею,
70 Як дядько твій Мегакл, поїдеш в мантії».
Я ж мовив: «Підростеш і кози пастимеш,
Як батько, в горах, свій кожух накинувши».
Та слів моїх синочок не послухався, -
І кінську в дім приніс мені пропасницю.
Сьогодні міркував я ніч цілісіньку
Й до засобу чудового додумався:
Якщо умовлю сина - я врятований.
Але спочатку треба розбудить його.
Та як би розбудити лагідніше? Як?
80 Мій синку, Фідіппідоньку!
Фідіппід
Чого тобі?
Стрепсіад
А поцілуй мене і праву ручку дай.
Фідіппід
Ну, на! А що?
Стрепсіад
Скажи, чи любиш ти мене?
Фідіппід
Авжеж, клянуся Посейдоном-вершником!
Стрепсіад
Ой, ні! Не треба, ні, не треба вершника!
Цей бог усіх нещасть моїх причиною.
Якщо мене всім серцем щиро любиш ти,
То слухайся, мій синку.
Фідіппід
В чім же слухатись?
Стрепсіад
Переміни свої якшвидше звичаї
Та йди учитися, куди пораджу я. [88]
Фідіппід
90 Куди ж це?
Стрепсіад
А послухаєш?
Фідіппід
Послухаю,
От Діоніс нам свідок.
Стрепсіад
Ну, то глянь сюди.
Он бачиш там хатину й тин із хвірткою?
Фідіппід
Звичайно, бачу. Що ж із того, татоньку?
Стрепсіад
Це для умів високих школа думання.
Живуть там дивні люди. Як послухать їх,
То небо - горно, що стоїть навколо нас,
А ми у ньому - як малі вуглиночки.
Як дать їм грошей, то навчать однаково
Здолати словом правого й неправого.
Фідіппід
100 Та хто ж вони?
Стрепсіад
Як звати їх, не знаю я,
А мудрії з них добрі, запопадливі.
Фідіппід
Тю, знаю. Це хвальки оті, дурисвіти,
Бліда ота босота, злидні зморені -
Сократ безтямний, та і Херефонт із ним.
Стрепсіад
Цить, цить, мовчи! Не говори дурниць таких.
Як до гаразду батька не байдужий ти,
Пристань до них, а кінської зречись їзди.
Фідіппід
Ні, свідчусь Діонісом, хоч би й всіх мені
Ти дарував фазанів Леогорових. [89]
Стрепсіад
110 Прошу тебе, мій любий, мій ріднесенький,
Іди учитись.
Фідіппід
А чого учитися?
Стрепсіад
Дві мови, кажуть, є в кмітливих цих людей:
Правдива - краща, й гірша - неправдива є,
І можна, кажуть, мовою облудною
Перемогти, неправим бувши, правого.
Якби навчивсь ти мови неправдивої,
То з тих боргів, що через тебе вліз я в них,
Нікому ні обола не сплатив би я.
Фідіппід
Не згоден я. Бо як би міг я вершникам
120 Тоді, змарнілий, схудлий, показатися?
Стрепсіад
Як так, - клянусь Деметрою! - не ждіть тепер
Кормів - ні ти, ні коні й жеребці твої!
Геть, до ворон тебе я з дому вижену.
Фідіппід
Не дасть Мегакл, мій дядько, щоб зостався я
Без коней. От піду до нього - й байдуже.
(Іде геть).
Стрепсіад
Та й я ж, упавши, довго не лежатиму.
Богам ось помолюся й сам учитися
Подамся зараз до тієї думальні.
Ох, як старому, длявому забудькові
по Отих словесних тонкощів навчитися?
(Йде через хвіртку до сусідньої хатини).
А все ж піду. Чого б то мав я гаятись?
Чом не постукать в двері? Хлопче, хлопчику!
(Стукає). [90]
Учень
(виходить)
Геть, до ворон! Хто тут у двері грюкає?
Стрепсіад
Це я, з Кікінни Стрепсіад, Фідонів син.
Учень
От неук, Зевсом свідчусь! Нерозсудливо
Ногою в двері грюкнув так, що викиднем
Я скинуть можу думку ненароджену.
Стрепсіад
Пробач мені, - з селян я темних, здалеку.
То про який це говорив ти викидень?
Учень
140 Про це лиш учням знати дозволяється.
Стрепсіад
Кажи, не бійся. Я ж бо й сам прийшов сюди
Як учень, щоб у думальні повчитися.
Учень
То слухай і вважай це таємницею.
Недавно Херефонта запитав Сократ:
На скільки кроків блошачих стрибне блоха?
Одна-бо з них вкусила Херефонта в лоб
І на чоло Сократу перескочила.
Стрепсіад
І як він зміряв?
Учень
Найвлучнішим способом!
Віск розтопивши, взяв блоху і ніжками
150 У віск топлений злегка умочив її.
Віск остудивши, мав блошині капці він
І, знявши з ніжок, ними відстань виміряв.
Стрепсіад
Великий Зевсе! Ну й дотепна ж вигадка! [91]
Учень
А що сказав би ти про інший винахід
Сократів?
Стрепсіад
Про який? Прошу, скажи мені.
Учень
Раз Херефонт, сфеттієць, запитав його,
Якої думки він про комариний спів:
Комар гуде гортанню чи гузницею?
Стрепсіад
І що ж сказав про співи комарині він?
Учень
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу