Луций Апулей - Метаморфози, або Золотий осел

18 Ідейська мати - Кібела, або Велика Матір. її культ вийшов із Малої Азії (Фрігії), де стояв головний її храм у місті Пессінунті. [, 228]

19 Адоніс - вродливий юнак, улюбленець Афродіти.

20 Філеб - грецьке ім'я, досл. «друг молоді», вжите, щоб ви-п'ятити протилежні.

21 Натяк на міф про Іфігенію, дочку Агамемнона і Клітемне-стри. Греки повинні були принести її в жертву для щасливого відплиття під Трою. Слабосила Іфігенія спочатку благає в батька пощади, потім, зрозумівши, що від неї залежить успіх походу на Трою, добровільно виявляє готовність принести себе в жертву для загального добра. Доли вже мали її вбити, богиня Артеміда замінила Іфігенію ланню й забрала її в Тавріду (Крим), де зробила її жрицею. Цей міф став основою трагедії Евріпіда «Іфігенія в Авліді».

22 Фрігійські мелодії характеризували піднесеність, релігійний настрій (див. нижче кн. X, розділ 31).

Книга дев'ята

1 Наведені імена вжиті Ацулеєм для викликання комічного ефекту. Так, погонич мулів Міртіл має те саме ім'я, що візничий царя Еномая, який зрадив свого пана і допоміг Целопсові перемогти у гонках; кухар Гефестіон названий від бека вогню Ге-феста; лікар Аполлоній- має ім'я від бога Апол'лона, який, між іншим, і лікував.

2 Цю новелу використав Боккаччо у своєму «Декамероні» (День VII, новела 2). .

3 Йдеться про великого розміру глиняний кадіб, який в античності служив для зберігання вина, олії, зерна тощо.

4 ...Матері богів... - Велика мати богів - те саме, що Кібела, або Ідейська богиня ^див. примітку 18 до кн. VIII). її культ був популярний не-тільки на Сході, а й у різних 'частинах західних провінцій імперії.

5 Рабам, які пробували втекти або скоїли якийсь злочин, випалювали на чолі початкову букву або ціле слово, яке вказувало на їх провину.

6 Дим і гаряча пара виходили, очевидно, з пекарні, бо мірошник, як переважна більшість їх в античності, був водночас і пе1 карем.

7 Праця в млині належала до найважчих, до того ж раби працювали- в кайданах, постійно підстьобувані бичами наглядачів.

8 Мається на увазі Гомер, який в «Одіссеї» (кн. І, р. 1-4) славить Одіссея, бувалого мужа, що,

Всяких людей надивився, міста їх і звичаї бачив,

В морі ш багато біди і тілом зазнав, і душею.

(Переклад Бориса Тена).

9 Апулей характеризує жінку як -християнку. Закиди, які він їй робить, були в обігу серед населення Римської імперії в II ст. н. є.

10 Фллеаітер - грецьке слово, досл. «улюбленець гетер».

11 Дві нижче наведені новели використав Дж. Боккаччо у своїй збірці «Декамерон» (День V, новела 10). V

12 Декуріон - член міського сенату. Див. також примітку 64 до кн. XI. . -

13 Арета - грецьке слово, що означав досл. «доброчесність», «цнотливість», вжите тут з насмішкою.

14 Мірмекс. - грецьке слово, досл. «мурашка»; ім'я, яке повинно характеризувати його носія як непосидючого роботягу.

15 Стародавні греки і римляни не знали способу вберігання вина, щоб у ньому не утворювався осад, через те перед вживанням проціджували його.

16 Тобто протилежну земну півкулю.

17 Статуя Церери, покровительки хлібних злаків, стояла, зрозуміла річ, в домі мірошника на почесному місці.

18 Нижче наведена новела також потрапила в «Декамерон» Дж. Боккаччо (див. День VII, новела 2).

19 Закон Юліїв (див. примітку 31 до кн. У?) відзначався надзвичайною суворістю. Чоловік і батько жінки, винної в перелюбстві, повинні були обов'язково притягти винну та її коханця до суду, і обоє-'вона і він - зазнавали суворої кари. Навіть батько жінки, пійманої на перелюбстві, мав законне право вбити дочку і її коханця.

20 Фраза з описом сходу сонця - наслідування врочистого стилю Гомера - звучить тут пародійно.

21 Мірошник повідомив жінку про розлучення не особисто, а за посередництвом третьої особи усно або письмово.

22 Перша стадія глибокої жалоби тривала дев'ять днів.

23 Поетичне визначення пори року. Сонце вступав в сузір'я Козерога на початку зими.

24 Грецький дорожній стадій дорівнював 240 крокам, тобто 157,5 м.; отже, 60 стадій приблизно дорівнює 9,6 км.

25 Стародавні римляни вірили в різні забобони. Колегія гаруспіків ворожила по нутрощах жертовних тварин і тлумачила небесні знамення, авгури, або птаховіщуни розгадували волю богів по польоту птахів і по тому, як дзьобають зерно священні кури.

26 Фурії (у греків Брінії, або Евменіди) зображались у вигляді осоружних старих бабів зі зміями у волоссі, а бичами або факелами в руках. , [230]

27 У римській армії центуріони, тобто сотники, постійно носили при собі жезл, що був за ознаку влади і служив засобом покарання воїнів. Тут цей рядовий воїн захопив жезл для залякування цивільного населення.