Публий Овидий (Назон) - Мистецтво кохання

373] Гнів підступає, огидливе зло, до збагачення потяг,

374] Потім - лайки та сварки, й жалю важка гіркота.

375] От і здригається тут від докорів та криків повітря,

376] Всяк закликає богів кривду помстити свою.

377] Гра - вже не гра; поривається кожен свого домогтися,

378] Бачив я: сльози не раз рясно по лицях текли.

379] Хай від такої ганьби береже Громовержець жіноцтво,

380] Щоб таланило йому вабити чоловіків!

381] Ось чим жінкам дала змогу втішатись бездумна природа;

382] Вибір багатший забав - чоловікам перепав:

383] Тут перегони з м'ячем, тут списи і розгонисті кола,

384] Зброя всіляка, щити й кінь, що по кругу біжить.

385] Поле не бачить вас, ні джерело найстуденіше Діви,

386] Туська на тихій воді не поколише ріка.

387] Портик Помпеїв вам личить зате, коли в ясне сузір'я

388] Діви стрімливо летять сонячні коні палкі.

389] Також відвідуйте храм лавроносного Феба, що в битві

390] Нам посприявши морській, флот єгиптян потопив,

391] Й інші споруди, що їх і сестра і дружина вождева

392] З зятем-звитяжцем звела, що в корабельнім вінку.

393] Ще - вівтарі, де мемфійську телицю обкурює ладан,

394] Ще й три театри, щоб там на видноті ви були;

395] Далі - й арену, де кров на піску ще парка, а потому -

396] Цирк, де довкола стовпа - вихор гарячих коліс.

397] Що приховалось - незнане; незнаного - хто пожадає?

398] Що ж то таке, поміркуй, врода - без споглядача?

399] Краще співай від Таміра чи від Амебея - одначе

400] Треба, щоб ліру твою хоч би хто-небудь почув.

401] От приховав би свій твір Апеллес, то й донині б Венера

402] Десь під водою була, в моря німій глибині.

403] Що так потрібно натхненним співцям? Однієї лиш слави:

404] Вся наша праця важка звернена тільки на це!

405] Дбали колись і безсмертні, й вожді про поетів, а хорам

406] Дяку складали гучну і нагороду в свій час.

407] Дійсно високим, величним, святим було ймення поетів,

408] Дорогоцінні не раз їм подавали дари.

409] Енній з Калабрії честь таку мав, Сціпіоне великий,

410] Поряд із прахом твоїм, друга близького, лягти.

411] Нині - зневажено плющ- хоч як віддавайся мистецтвам

412] Вчених сестриць, а тебе ледарем, врешті, назвуть.

413] Мило для слави й очей не склепляти! Хто знав би Гомера

414] Без "Іліади" його, що протривала віки?

415] Хто про Данаю б чував, якби, замкнена в тій своїй вежі,

416] Вік там вона пробула, аж до старечих сивин?

417] Ось чому, кралі, посеред юрби вам корисно бувати,

418] Часто ж ідіть за поріг - просто аби погулять!

419] Так і вовчиця, щоб мати вівцю, йде на цілу кошару,

420] Так і Юпітера птах рине на рій голубів.

421] Тож і красуня нехай на очах буде: з-між незчисленних

422] Хлопців хоча б одного, може, відхопить собі.

423] Всюди хай дбає про те, щоб подобатись, все своє вміння

424] Хай зосередить вона тільки на вроді своїй!

425] Випадок - скрізь владарем; гачок наготові хай буде:

426] Рибка спіймається й там, де не чекаєш на влов.

427] Часто аж лапи збивають собі гончаки по яругах -

428] Олень же, глянеш бува, сам у тенета вбіжить.

429] От Андромеду візьми: чи могла сподіватись, що сльози,

430] Поки у путах була, серце зворушать комусь?

431] Часто, ховаючи мужа, підшукують іншого: жінці

432] Личить нечесаній йти, ронячи сльози рясні.

433] Втім, уникайте мужчин, що про вроду свою вже аж надто

434] Дбають, зачесані так, мовби хто вилизав їх.

435] Що говоритимуть вам - говорили вже тисячам інших:

436] З місця на місце, легка, пурхає їхня любов.

437] Що їй робить, коли він легковажнішим видавсь од неї?

438] Може, самій запастись добрим десятком мужів?

439] Годі в те вірити, вірте одначе: послухала б Троя

440] Ради Пріама колись - то б височіла й тепер.

441] Інші - закоханих з себе вдають і в такий ото спосіб

442] Хочуть (хіба не ганьба?) вигоду мати якусь.

443] Хай вас в оману не вводить намащене нардом волосся,

444] Не задивляйтесь на те, як хто свій одяг уклав,

445] Хай не піддурює тоґа, з найтоншої зшита тканини,

446] Й перстень на пальцях у них - що раз то інший, новий!

447] Хтось із таких джиґунів причепурених - злодій, можливо,

448] Й зовсім не врода твоя - палить його твій убір.

449] Часто: "Віддай, то моє!" - кричать обікрадені кралі,

450] Часто: "Віддай, то моє!" - форумом гомін іде.

451] З храму, що злотом горить, незворушна, те бачиш, Венеро,

452] Ти - й Аппіади, що там, перед тим храмом, стоять.

453] Між залицяльників тих що не другий, то знаний всім пройда

454] От і вибілюйсь тоді, як поведешся з таким!

455] Інша спіткнулась - нехай це послужить тобі за науку: