Публий Овидий (Назон) - Мистецтво кохання

126] Що від навалених брил синь відступає морська -

127] Ні! Лиш тому, що ми тонші тепер, що предкам, нарешті,

128] Грубість лишили сільську, той невідчепний реп'ях!

129] Тож не обтяжуйте вушок своїх тягарем самоцвітів,

130] Що з зеленавих глибин смаглий індієць дістав,

131] Не виступайте у шатах важких, що золотом ткані:

132] Всі ці принади-пастки часто відстрашують нас.

133] Тонкощі ваблять зате. Не лишайте безладним волосся:

134] Буть йому гарним чи ні - це вже залежить од рук.

135] Зачісок безліч бува. Щоб із них відповідну обрати -

136] Дзеркальце вам, жіночки, першу пораду подасть.

137] Та, що з довгастим лицем, посередині проділ хай робить,

138] Як Лаодамія; їй - гладко чесатись велю.

139] А кругловида - пучком хай на маківці згорне волосся,

140] Щоб, коли врода така, вуха відкриті були.

141] Іншій - хай по раменах воно, як у Феба, спливає,

142] Бога, коли він до рук ліру співучу бере.

143] Декотрі хай його в'яжуть вузлом, як Діана це робить -

144] Та, що по горах-лісах звірів лякливих жене.

145] Цій до лиця, коли вільно по плечах спадає волосся,

146] Тій - треба туго сплести, мовби приборкать його;

147] Ще котрась хай гребінцем черепашим додасть йому блиску,

148] Врешті, в котрої витке - хай собі в'ється воно.

149] Та чи вестимеш ти лік жолудям на розлогому дубі,

150] Бджолам - на Гиблі-горі, а звірині - серед Альп?

151] Так неспромога й мені всі ті зачіски тут описати:

152] З кожним-бо днем постає щось небувале, нове.

153] Часом недбалість удавана вабить: ця зачіска, скажеш, -

154] Ще від учора, вона ж - тільки-но з-під гребінця!

155] Хай випадковим здається мистецтво. В захопленім місті

156] Вгледів Іолу Алкід: "Ось кого, - мовив, - люблю!"

157] Так і тебе взяв, на Кріті покинута діво, на повіз

158] Вакх, а сатири - "Евой!" - дружньо гукали. - "Евой!"

159] О, як турботливо мати-природа красі вашій годить!

160] Скільки-то способів є ваду затерти якусь!

161] Гірше доводиться нам: як Борей восени обриває

162] Листя з дерев, так літа - кучері нам з голови.

163] Жінка свою сивину зафарбовує зіллям германським:

164] Барві підробній, новій заздрити справжня б могла.

165] Жінка - мов пава пливе, на маківці - стогом волосся

166] (Куплене!): гроші й чуже владне зробити твоїм.

167] Та й купувати не сором тепер на виду всього люду -

168] Там, де Муз дев'яти і Геркулеса є храм.

169] Що про одіння скажу? Не варто й тут дивувати

170] Пурпуром з Тіру, ані взористим золотом шат.

171] Що то за шал - цілий статок носить на собі, якщо стільки

172] Значно дешевших довкіл бачимо радісних барв?

173] Ось - наче неба блакить, що без хмар, коли вітер із півдня

174] Теплим крилом затяжних не наганяє дощів;

175] Ось - до тієї подібна, що Фрікса і Геллу зуміла

176] Від навісної Іно порятувати колись;

177] Ось - що наслідує хвилю, та й назва у неї від хвилі:

178] Вірю, німфи морів - саме в такому вбранні;

179] Ось - мов шафран: у накидці такій запрягає богиня,

180] Вся в мерехтливій росі, коней, що світло несуть.

181] Далі - мов з Пафосу мирт, аметист пурпуровий, білява

182] Ружа й крило журавля, що із фракійських полів.

183] Тут - жолуді, Амарілло, твої, тут мигдалі і навіть

184] Віск свій відтінок блідий шатам жіночим дає.

185] Скільки народжує квітів земля, а лоза виноградна -

186] Пагонів, хай лиш зима перед теплінню втече, -

187] Стільки (чи й більше) у нас барвників - вибирай, але вміло:

188] Звісно, не кожній з дівчат кожна з тих барв до лиця.

189] Темне - хай біла, мов сніг (пригадай Брісеїду) вдягає -

190] Саме в такому вбранні бранкою стала вона.

191] Біле - смаглява: в такому сподобалась ти, Кіфеїдо, -

192] В білому ти на Серіф, острів, ступила колись.

193] Далі. Чи варто про те, щоб у тебе з-під пахв не йшов запах,

194] Щоб у жорстких волосках ноги твої не були? -

195] Я ж не повчаю дівчат ні з гірського Кавказу, ні інших -

196] Що із Каїка-ріки, в краї місійському, п'ють.

197] Зайве казать, щоб зубів пильнували ви, бо почорніють,

198] Щоб, зачерпнувши води, вранці вмивали лице.

199] Вмієте щічки вибілювать крейдою, надто блідим же

200] Вмієте ви, навпаки, гарних рум'янців додать.

201] Вмієте хистом тонким із бровою брову поєднати,

202] Й мушкою барві лиця дати відтінок м'який.

203] Вугликом очі не соромно вам підвести чи шафраном,

204] Що на твоїх берегах, Кідне прозорий, росте.

205] Є в мене, хоч і мала, та значної вагомості книжка,

206] Де для плекання краси засобів низку даю.

207] Звідси шукайте підмоги собі й для прив'ялої вроди:

208] В дії мистецтва мого не розчаруєтесь ви.